21:1724.01.2018

"СИЛА ПРАВА" В ПАРЕ


Українська делегація в Парламентській Асамблеї Ради Європи 24 січня організувала круглий стіл Restoring Justice in Donbass на тему збройної агресії Російської Федерації проти України і шляхів виходу з кризи. В рамках заходу відбувся виступ Глави Координаційної Ради «Сила права» Андрія Сенченка.

Нижче наведено текст виступу, присвяченого новим світовим механізмам попередження агресії.

«Майже чотири роки триває збройна агресія Російської Федерації проти України та окупація частини території нашої країни.

Російська Федерація, яка є постійним членом Ради безпеки ООН, що дала Україні гарантії безпеки таі недоторканності кордонів в обмін на ядерну зброю, яка підписала двосторонній Договір про дружбу, співпрацю та партнерство, перекреслила все: Статут ООН, договори, кордони, гарантії. Втрачені життя, зруйнований міжнародний механізм нерозповсюдження ядерної зброї. Вже загинуло понад десять тисяч українських громадян, майже сорок тисяч отримали поранення та каліцтва, мільйони змушені були покинути свої домівки.

Кожна війна закінчується миром, закінчиться і ця. Ми відстоїмо свою незалежність, відновимо наш суверенітет в Криму та на Донбасі і вже ніколи не повернемося в орбіту Кремля. З іншою формулою світу український народ не погодиться.

Але що далі? Підписати новий договір «про дружбу, співпрацю та партнерство» або отримати «паперові» гарантії безпеки? Як жити далі, маючи сусідом ядерну державу, що не визнає правил, на яких тримається світ? Це питання актуальне не тільки для України. Цивілізований світ виробив, нехай і не дуже ефективні, але все ж заходи впливу на неадекватні режими.

Але як бути, якщо «зривається» ядерна держава? Економічні санкції, безумовно, є важливим, але недостатнім механізмом примусу агресора до миру. Розгляд спору в Міжнародному суді ООН в нашому випадку, на превеликий жаль, неможливий. Росія просто не дасть на це згоди.

Після Другої світової війни в судовій практиці, а в деяких випадках і в законодавстві країн з розвиненою демократією, намітилася тенденція відмови від доктрини абсолютного імунітету держави на користь доктрини функціонального імунітету. Остання передбачає неможливість для держави-агресора ховатися за судовим імунітетом від юрисдикції в суді потерпілої держави в разі, коли результатом дій агресора стала смерть людини, заподіяння шкоди здоров’ю або особистому майну.

Спроби зробити ці принципи загальноєвропейськими, а потім і загальносвітовими правилами успіхом не увінчалися. Правильними по суті, але непрацюючими залишилися Базельська конвенція 1972 року «Про імунітет держав» та Конвенція ООН 2004 року «Про юрисдикційні імунітети держав та їх власності». У той же час вони знайшли пряме відображення в законодавстві більшості країн загального права та судовій практиці багатьох країн континентального права. Як приклад можна привести: Британський Акт про державний імунітет 1978 року; Канадський Акт про державний імунітет 1985 року; Закон США «Про імунітет іноземних держав» 1976 року.

У сформованих умовах наростання кількості та гостроти міжнародних збройних конфліктів назріла необхідність створення нової ефективної світової системи запобіжників від агресивних дій неадекватних режимів. Одним з таких запобіжників можуть стати узгоджені дії цивілізованих країн щодо забезпечення виконання рішень національних судів держави-об’єкта збройної агресії, прийнятих за результатами розгляду індивідуальних позовів постраждалих громадян.

Очевидно, що такий механізм не може бути заснований на рішеннях міжнародних судових інстанцій, оскільки жодний міжнародний суд не в змозі розглянути обставини загибелі тисяч людей та нанесення шкоди мільйонам, як у випадку російської агресії проти України. Таке завдання під силу тільки національній судовій системи постраждалої країни.

Сьогодні на вільній території України проживає 2 млн осіб, які безпосередньо постраждали від збройної агресії РФ проти України та окупації частини території нашої країни. Ще стільки ж – на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу. Це родини загиблих військових і цивільних, поранені-покалічені військові та цивільні, військовослужбовці, що побували в полоні, цивільні особи, неякі були законно позбавлені свободи й зазнали тортур на окупованих територіях, громадяни, що втратили особисте майно, а також вимушені переселенці.

Загальна сума шкоди, нанесеної російською агресією та окупацією 2 млн українських громадян, які перебувають на вільній території країни, розрахована виходячи з практики Європейського суду з прав людини, вже перевищила 90 млрд євро.

Вашій увазі представлена презентація програми, яка успішно реалізується в Україні протягом двох з половиною років зусиллями недержавної правозахисної організації «Сила права». В основу розробленої правової стратегії покладена вже згадана Концепція функціонального імунітету держави, визнана країнами загального та континентального права. Нами створена недержавна система безоплатної правової допомоги постраждалим від агресії та окупації. Понад десять тисяч постраждалих вже звернулося за допомогою до правозахисної організації «Сила права».

У своїх зусиллях ми переслідуємо три мети:

  1. Допомогти постраждалим отримати компенсацію завданої шкоди;
  2. Покарати фінансово державу-агресора;
  3. Зафіксувати судовими рішеннями докази збройної агресії, окупації, військових злочинів та порушень прав людини на окупованих територіях.

За нетривалий час в Україні без участі держави сформована велика позитивна судова практика. Понад 100 суддів у 22-х з 27-ми регіонів нашої країни винесли понад двісті судових рішень, що встановлюють юридичні факти нанесення шкоди нашим громадянам внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації частини території нашої країни. Також судами прийняті рішення про стягнення з держави-агресора суми шкоди, нанесеної громадянам України. У всіх випадках в якості учасника процесу залучається держава Російська Федерація.

В якості заходу забезпечення позовів постраждалих громадян судовими рішеннями накладено арешт на російські активи вартістю близько 3,5 мільярдів доларів США. При цьому не зачіпається дипломатичне та консульське майно, а також майно громадян РФ. Майно російських компаній піддається арешту тільки в частині частки держави РФ, якщо така є.

Такі підходи кардинально відрізняються від мародерства, влаштованого російськими окупантами в Криму і на Донбасі. В умовах відмови від добровільного виконання судових рішень за позовами громадян, які постраждали від російської збройної агресії, арешт російського державного майна на території України повинен стати дієвим механізмом примусу до виконання або джерелом виконання таких рішень.

Однак, з огляду на, що загальна вартість російського державного майна на нашій території значно нижча суми шкоди, нанесеної збройної агресією нашим громадянам, дуже важливо, щоб в разі звернення потерпілих громадян України в суди інших країн із заявами про арешт російського майна, Феміда пішла шляхом оцінки доказів, вже зафіксованих українськими судами, а не дорогою «вираження глибокої занепокоєності».

Неминучість розплати за агресію, коли навіть після зміни режиму цілі покоління громадян країни-агресора, сплачуючи податки, знатимуть, що значна частина цих коштів не повернеться їм через соціальні програми, а буде використана для компенсації постраждалій країні та її громадянам, може стати одним з дієвих світових механізмів запобігання агресії».




СИЛА ПРАВА перемогла колаборантів в мантіях

«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 8 – 13 липня 2019

Росія має виплатити 1,088 мільйони гривень вимушеному переселенцю з Донецька