21:1222.01.2018

ПІДЗАХИСНИЙ ЯНУКОВИЧ ТА БЕЗЗАХИСНА КРАЇНА


З травня 2017 року Оболонський районний суд Києва розглядає справу за звинуваченням В.Ф. Януковича за статтею 111 Кримінального Кодексу України «Державна зрада». Очевидно, що претензії громадян України до обвинуваченого виходять далеко за рамки цієї статті, – вважає Андрій Сенченко.

За роки президентства Янукович встиг багато.

Незаконно змінивши Конституцію та узурпувавши владу, він на практиці змінив саму суть системи державного управління, поставивши її на службу організованій злочинній групі, яка захопила під його керівництвом практично всі владні інститути, як на рівні держави, так і в регіонах.

У роки його правління відносини держави та бізнесу повернулися до моделі початку 90-х – розділ зон впливу між кланами, рекетири в погонах та без.

Бюджет держави та кишені кожного громадянина стали джерелами щоденного збагачення «господарів країни».

Правоохоронна система була перетворена на репресивну машину, покликану захищати кримінальну владу від гніву громадян та знищувати політичних опонентів.

Служба безпеки та армія, на чолі яких Президент України Янукович поставив громадян іншої держави, практично повністю втратили функції, пов’язані із забезпеченням безпеки країни і захисту її від зовнішньої агресії. В результаті незаконних дій на довгі роки було продовжено перебування іноземних військ на нашій території.

Останньою краплею, що переповнила чашу народного терпіння, стала спроба позбавити нас надії на інше майбутнє і права його обирати.

Свідками численних злочинів Януковича проти України та її народу є практично всі громадяни, на очах яких знищувалася наша країна. Апогеєм його зради став заклик до введення російських військ на нашу територію.

За те, наскільки повно та якісно будуть розслідувані й доведені всі ці злочини, за те, чи понесуть Янукович і його підручні покарання по повній строгості закону, народ рано чи пізно запитає в кожного, кого країна наділила повноваженнями розслідувати, звинувачувати і судити.

Для українського суспільства дуже важливо, щоб суд над колишнім президентом відбувався максимально відкрито, з прямою трансляцією по багатьох телеканалах.

Однак у цього процесу є і зворотна сторона.

В силу специфіки злочину, в якому обвинувачується Янукович, і того, що його сьогоднішнім притулком є ​країна, що розв’язала збройну агресію проти України та окупувала частину нашої території, в суді, по суті, відбувається змагання не між обвинуваченням, що представляє державу Україна, та захистом Януковича, а між державою-агресором і нашою країною. При цьому Кремль, що стоїть за спиною звинуваченого у зраді екс-президента, не так захищає його, скільки вирішує свої агресивні геополітичні завдання.

Все це істотно впливає на хід розгляду справи та дії бригади адвокатів Януковича на чолі з Віталієм Сердюком. Звичайно, адвокат – це складна професія. Я б точно не зміг захищати вбивць, ґвалтівників та педофілів. Але наша Конституція гарантує кожному громадянину право на професійну правову допомогу, і хтось же повинен її забезпечувати.

Однак в такому процесі дуже важливо не перейти ту дуже тонку грань, за якою закінчується, власне, захист клієнта та розпочинається боротьба проти своєї країни на боці ворога.

На мій погляд, Кремль дуже вміло використовує відкритий суд над Януковичем, в рамках якого вже відбулося близько тридцяти засідань, для наступу на інформаційному фронті у цій неоголошеній війні проти України.

Претензії до захисту Януковича відносяться не до агресивного стилю поведінки в процесі та навіть не до образ та погроз на адресу свідків. Зрештою, це лише прояв вад виховання і демонстрація слабкості правової позиції.

Головна претензія в тому, що на кожному засіданні суду устами адвокатів в уми наших громадян, під виглядом встановлених фактів, вбивали недостовірні меседжі про снайперів Майдану, які розстрілювали «беззахисний» «Беркут» та антімайдановцев, про «криваву розправу майданівців» над «кримськими патріотами», вчинену під Корсунь-Шевченківським, про змову з метою захоплення влади та зміни меж України.

Всі ці та багато інших пропагандистських штампів є не невинною брехнею, яку використовує Сердюк і Ко на користь підсудного Януковича, а зброєю Кремля, яка ефективно застосовуються проти нашої країни.

Ілюструючи ці твердження, можу привести відео власної участі в цьому процесі в якості свідка обвинувачення (частина 1 https://www.youtube.com/watch?v=Pa6PhxK27bE ; частина 2 https://www.youtube.com/watch?v=nIofnGL0280).

Не знаю, свідомо чи несвідомо, але українські адвокати, які захищають Януковича, давно вийшли за межі завдання щодо його захисту та стали частиною пропагандистської машини держави-агресора. За ступенем ефективності ведення інформаційної війни проти України вони практично зрівнялися з такими асами інформаційних військ Росії, як відомий чорноротий соліст РосТВ Володимир Соловйов.

При цьому багато свідків звинувачення, які виступали в процесі, на превеликий жаль, були зосереджені не стільки на доказах злочинів Януковича та захисту позиції країни, скільки на самозахисті від адвокатсько-кремлівських нападок та збереженні власного обличчя.

Адвокати ж Януковича не обмежуються трибуною Оболонського суду. Віталій Сердюк, користуючись нерозбірливістю та падкістю на сенсації багатьох українських телеканалів, веде за їх допомогою активну антиукраїнську пропагандистську кампанію, яка не має нічого спільного із захистом обвинуваченого в державній зраді Януковича.

У таких випадках наша країна та її громадяни залишаються практично беззахисними. В силу того, що українська влада, що розтратила свій авторитет та практично на всіх каналах ввела «чорні» списки політиків, протистояти російській інформаційній агресії нікому. На всіх ефірах одні й ті ж платні підспівувачі, націлені на захист інтересів не країни, а влади, і здатні хіба що на брудні витівки на адресу її політичних опонентів.

Перед написанням цієї статті спеціально переглянув дуже глибокий фільм «Міст шпигунів» з Томом Хенксом у головній ролі. У цьому фільмі, заснованому на реальних подіях, Нью-Йоркський адвокат Джеймс Донован, призначений в розпал холодної війни захищати радянського шпигуна полковника Рудольфа Абеля, в найтяжких умовах ядерного психозу, що охопив Америку, абсолютного громадського відторгнення та потужного психологічного тиску зумів з гідністю виконати адвокатський обов’язок та залишитися вірним своїй країні.

Не знаю, чи дивився український адвокат Віталій Сердюк цей фільм, але мені здається, що він саме про ту саму тонку грань, перейшовши яку можна назавжди втратити зв’язок зі своєю країною та залишитися частиною абсолютно іншої реальності.




СИЛА ПРАВА перемогла колаборантів в мантіях

«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 8 – 13 липня 2019

Росія має виплатити 1,088 мільйони гривень вимушеному переселенцю з Донецька