Рекомендації з оформлення позовів до рф щодо відшкодування шкоди, заподіяної збройною агресією проти України. Частина 1: родини загиблих
Розпочинаємо публікувати методичні рекомендації, розроблені юридичною командою руху “Сила права”.
Частина 1. Позови членів сімей загиблих військових та цивільних громадян України
І. Право на звернення громадян України до національних судів з позовами до російської федерації про відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи
До 2022 року національні суди України при розгляді позовів громадян України до російської федерації про відшкодування шкоди, заподіяної збройною агресією рф проти України, не мали єдиного підходу в питанні судового імунітету держави.
Частина суддів виходили з закріпленої на міжнародному рівні концепції абсолютного імунітету держави, що серед іншого передбачає обов’язок позивача у справі отримати згоду самої російської федерації виступати відповідачем у справі. Така позиція, в умовах ігнорування з боку російської федерації відповідних звернень, фактично позбавляла постраждалих можливості реалізувати своє право на захист на рівні судової системи України, адже їхні позови залишалися без розгляду, а відкриті судові провадження закривались з формальних причин.
Фактично для таких осіб єдиною можливістю реалізації права на компенсацію заподіяної шкоди було звернення до Європейського суду з прав людини. Проте на практиці цей шлях є складним, оскільки передбачає підготовку документів у чіткій відповідності до регламенту суду, що вимагає неабиякої юридичної обізнаності, а також необхідність супроводжувати подану заяву в іншій країні, що зрештою вимагає значних витрат на юридичну допомогу. Більш того, цей процес є довготривалим, адже такі справи Європейський суд розглядає роками, а інколи десятиліттями.
Інший шлях запропонувала команда юристів Всеукраїнського громадського руху «Сила права», що розробила правову стратегію, засновану на концепції функціонального імунітету держави. Ця концепція закріплена відповідними міжнародними конвенціями, законодавством країн загального права (США, Великої Британії, Канади та ін.) і судовою практикою багатьох країн континентального права (європейських країн), до яких відноситься Україна.
Впродовж 2015 – 2022 років «Сила права» забезпечила підготовку та юридичний супровід численних позовів членів сімей загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації. Результатом цих зусиль стала розгалужена судова практика на користь родин загиблих, сформована на рівні місцевих і апеляційних судів України.
У 2022 році правильність правової стратегії руху «Сила права» була підтверджена Верховним Судом, що своєю Постановою закріпив принципи, відповідно до яких юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, а в разі застосування «деліктного винятку» – будь-який спір, що виник на її території у громадянина України навіть з іноземною країною, зокрема й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Оскільки вчинення російською федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, і російська федерація заперечує суверенітет України, зобов’язань поважати і дотримуватися суверенітету цієї країни немає. З огляду на це, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій категорії справ наразі є недоречним.
російська федерація, вчинивши неспровокований і повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд і вирішення справ про відшкодування шкоди, заподіяної такими актами агресії фізичній особі – громадянину України.
Вказані висновки викладені в Постановах Верховного Суду від 14.04.2022 р. у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21) та від 18.05.2022 р. у справі №760/17232/20-ц (провадження № 61-15925 св 21), від 08.06.2022 р. у справі №490/9551/19 (провадження №61-19853св21). До таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.05.2022 р. у справі №635/6172/17 (провадження №14-167цс20).
Визначаючи чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у справах за позовами до російської федерації про відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди, Верховний Суд виходив з такого:
– предметом позову є відшкодування моральної шкоди, заподіяної збройною агресією російської федерації проти України;
– місцем заподіяння шкоди є територія суверенної держави Україна;
– передбачається, що шкода заподіяна агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави, – України;
– вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов’язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави – України, що закріплено у Статуті ООН;
– національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, заподіяна в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб’єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
У відповідності до процесуального законодавства України ці висновки Верховного Суду є обов’язковими для врахування судами України при розгляді справ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями російської федерації як держави-агресора.
ІІ. Практика Європейського суду з прав людини та національних судів України з питань суми компенсації моральної та відшкодування матеріальної шкоди в аналогічних справах
Вираховуючи суму моральної шкоди, заподіяної смертю (загибеллю) члена сім’ї внаслідок протиправних дій російської федерації як держави-агресора, слід виходити з того, що розмір такої шкоди має бути встановлений з урахуванням характеру і обсягу завданих моральних страждань, порушення конституційних прав, умисності характеру дій, що заподіяли шкоду, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини в аналогічних справах, яка в Україні є джерелом права.
Наразі практика Європейського суду свідчить про визначення суми моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню кожному з членів сім’ї загиблого, на рівні 60 000, 00 ЄВРО (справи «ХАЧУКАЕВЫ ПРОТИВ РОССИИ», «САГАЕВА И ДРУГИЕ ПРОТИВ РОССИИ», «ИСЛАМОВА ПРОТИВ РОССИИ», «СУЛТЫГОВ И ДРУГИЕ ПРОТИВ РОССИИ»).
Спираючись на ці рішення ЄСПЛ, юристи руху «Сила права» змогли не лише сформувати позитивну судову практику, а й закріпити в цих рішеннях певний стандарт стосовно сум компенсації моральної шкоди з фіксацією такої суми в вільно конвертованій валюті, зокрема:
1) рішенням від 14.12.2016 р. у справі №689/1880/16-ц Ярмолинецький районний суд Хмельницької області задовольнив позовні вимоги громадянки України (Костишин С. Л.), яка діяла від свого імені та від імені двох своїх неповнолітніх дітей, до російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В тому числі, у справі №689/1880/16-ц суд стягнув з держави російська федерація на користь Позивача: в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 317 200, 00 грн., що за офіційним курсом НБУ складає 180 000, 00 Євро. (60 000*3), в рахунок відшкодування майнової шкоди 269 988, 26 грн., що за офіційним курсом НБУ складає 9 139, 75 Євро.
Задовольняючи позов, суд, серед іншого, зазначає: Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, загибель чоловіка завдала позивачці та її неповнолітнім дітям душевних страждань та болю. Незаконна та протиправна військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої загинув чоловік позивачки, призвела до втрати позивачкою чоловічої підтримки та неможливості підтримувати звичний для неї спосіб життя. Вона постійно відчуває душевний біль, згадуючи свого чоловіка та обставини, за яких він загинув. Незаконність та безкарність дій Російської Федерації, особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права людини в Україні, та відчуття незахищеності, яке позивачка постійно відчуває через загибель свого чоловіка та батька її неповнолітніх дітей, завдають позивачці безперервного душевного болю та страждань.
…
Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачці та її неповнолітнім дітям моральної шкоди, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах “Хачукаевы против России” (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), “Сагаева и Другие против России” (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), “Исламова против России” (Islamova v. Russia (30/04/2015)), “Султыгов и Другие против России” (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014))
…
Приймаючи до уваги обставини, що мають істотне значення, а саме необхідність впродовж тривалого часу утримувати двох неповнолітніх дітей, що позбавлені батька та годувальника, відсутність будь-яких гарантій, що відповідачем будуть виплачуватись щомісячні платежі на утримання неповнолітніх дітей до їх повноліття, та враховуючи матеріальне становище російської федерації, що безсумнівно забезпечує фінансову можливість російської федерації, суд приходить до висновку про можливість провести відшкодування матеріальної шкоди за три роки наперед.
2) рішенням від 07.02.2017 р. у справі №344/15673/16-ц Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області задовольнив позовні вимоги громадянки України (Костишин М. М.) до російської федерації про відшкодування моральної шкоди. В тому числі, у справі №344/15673/16-ц суд стягнув з держави російська федерація на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1 693 002, 00 грн. що за офіційним курсом НБУ складає 60 000 (шістдесят тисяч) Євро.
3) рішенням від 05.09.2017 р. у справі №361/2955/17 Броварський міськрайонний суд Київської області задовольнив позовні вимоги громадянки України (Янченко Н. С.) до російської федерації про відшкодування моральної шкоди. В тому числі, у справі №361/2955/17 суд стягнув з держави російська федерація на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1 763 961, 88 грн., що за офіційним курсом НБУ складає 60 000, 00 Євро.
Додатково слід мати на увазі, що:
– матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню в зв’язку із загибеллю члена сім’ї, включає також компенсацію непрацездатним особам, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, виплат у розмірі середньомісячного заробітку (доходу), в тому числі пенсії, сум, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які одержував померлий, а також у компенсації витрат, пов’язаних із похованням, спорудженням надгробного пам’ятника тощо. Відшкодування такої шкоди здійснюється щомісячними платежами, а за наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед[1].
– неповнолітні діти, від імені яких мають діяти їх законні представники, мають право на компенсацію моральної та матеріальної шкоди, завданої смертю батьків (одного з батьків), а також на отримання одноразової виплати, пільг, включаючи виплату пенсії тощо.
Багаторічний досвід представництва командою юристів Всеукраїнського громадського руху «Сила права» інтересів та захисту прав осіб, постраждалих від збройної агресії російської федерації, в питаннях стягнення з держави-агресора матеріальної шкоди свідчить про необхідність стягнення суми такого відшкодування одноразово за три роки вперед, оскільки відсутні будь-яких гарантії, що російською федерацією будуть виплачуватися щомісячні платежі протягом будь-якого періоду.
Крім того, командою руху «Сила права» готуються пропозиції щодо внесення змін до законодавства, що дозволять збільшити строк, за який відшкодування може бути виплачене одноразово наперед.
ІІІ. Нормативно-правове регулювання
На рівні національного законодавства України притягнення російської федерації до відповідальності за шкоду (майнову та немайнову), заподіяну загибеллю українських військових та цивільних громадян України, регулюється насамперед Конституцією України, Цивільним кодексом України, а також Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди та матеріальних збитків, завданих смертю фізичної особи. Така шкода має бути відшкодована членам сім’ї померлого, а також особам, які проживали з померлим однією сім’єю.
При цьому моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає перелік осіб, що належать до сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, Захисників і Захисниць України та мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок їх загибелі.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає, що російська федерація як держава-окупант несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення, а також встановлює, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, що надає можливість посилатись на існуючу практику Європейського суду з прав людини.
IV. Щодо витрат, пов’язаних із судовим розглядом справ до російської федерації про відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди членами сімей загиблих військових та цивільних громадян України
Завдяки наполегливій роботі команди руху «Сила права» вдалося внести зміни до Закону України «Про судовий збір» щодо надання пільг позивачам, що звертаються до суду із позовами до російської федерації як держави окупанта.
Так, у відповідності до Закону України №2268-VIII від 18.01.2018 р., частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктами 21 та 22, згідно з якими від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
– заявники – у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
– позивачі – у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
V. Щодо виконання процесуального обов’язку повідомити російську федерацію про розгляд національним судом України позову, в якому вона виступає відповідачем
Починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв’язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави, а починаючи з 24.02.2022 р. таке надсилання неможливе ще й у зв’язку із розірванням дипломатичних зносин України з російською федерацією.
Таких висновків дійшов Верховний Суд в своїх Постановах від 14.04.2022 р. у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 18.05.2022 р. у справі №760/17232/20-ц (провадження №61-15925св21), від 08.06.2022 р. у справі №490/9551/19 (провадження №61-19853св21), а також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.05.2022 р. у справі №635/6172/17 (провадження №14-167цс20).
За таких обставин слід вважати, що належним виконанням позивачем процесуального обов’язку щодо повідомлення російської федерації про розгляд національним судом України позову, в якому вона виступає відповідачем, буде направлення відповідних документів на електронні адреси посольства російської федерації в Україні, міністерства закордонних справ російської федерації, міністерства юстиції російської федерації, а також публікації відповідної інформації на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
VІ. Щодо фактичного виконання російською федерацією рішень національних судів України про стягнення грошових коштів у відшкодування матеріальної та компенсацію моральної шкоди членами сімей загиблих військових та цивільних громадян України
Загальновідомим є факт, що російська федерація ігнорує обов’язок виконання рішень національних судів України, міжнародних арбітражів, Європейського суду з прав людини та інших міжнародних судових інстанцій.
В зв’язку з цим для виконання потенційних рішень судів необхідно здійснювати арешт майна російської федерації на території України та інших держав, а також вчиняти дії, спрямовані на здійснення виконання таких рішень за рахунок вже арештованих активів російської федерації.
Вказані дії можуть здійснюватися як самостійно позивачами, так і за допомогою держави Україна, яка наразі активно діє з метою створення міжнародного механізму для відшкодування збитків, завданих російською федерацією внаслідок її протиправних дій як держави агресора.
Вчасне отримання постраждалим громадянином України рішення суду про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, заподіяної збройною агресією росії проти України, допомагає уникнути зайвих дискусій стосовно суми компенсації.
1) дитині – до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, – довічно;
3) особам з інвалідністю – на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, – до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, – протягом п’яти років після його смерті.