20:4416.01.2018

ЧАС ПОВЕРТАТИ КРИМ


Українська влада, яка торгує, а не воює, на всіх фронтах, вчергове потрапила в складне становище: що відповісти Путіну на пропозицію про повернення наших кораблівта літаків? Розмірковує Андрій Сенченко, Голова Координаційної Ради «Сила права».

Трохи передісторії.

Після прийняття 23 березня 2014-го політичного рішення про передислокацію українських військових з окупованої території Криму мені було доручено вести переговори про виведення військової техніки та озброєння.

Російська позиція, сформована в кращих традиціях бандитських 90-х, полягала в тому, що спочатку Автономна республіка Крим оголосила все державне, в т.ч. військове, майно України майном Автономії, а потім, після фейкового референдуму, проведеного під дулами автоматів російського спецназу, т.зв. Республіка Крим разом з краденим приданим була незаконно включена до складу Російської Федерації. Однак це не завадило Москві розпоряджатися таким приданим.

Ввечері 23 березня я вилетів до Мінська, і в результаті непростих переговорів, що відбулися наступного дня, питання вдалося зрушити з мертвої точки. Вже 28 березня Путін перед телекамерами дав міністру оборони Росії Шойгу доручення забезпечити передачу Україні військової техніки та озброєння, що залишилися на території Криму.

У той період, після прийнятого військово-політичним керівництвом України рішення про передислокацію наших військових, виведення техніки та озброєння було необхідним – країні треба було відновлювати армію та захищатися.

Путін же, йдучи на цей крок, жодним чином не розраховував, що Україна зможе чинити опір тиражуванню кримського сценарію в східних та південних областях нашої країни. Він намагався видати збройне захоплення наших територій за «природний розпад випадково утвореної держави під тиском непереборних внутрішніх протиріч».

Після результативних переговорів про виведення озброєння було проведено нараду, на якій начальник Генерального штабу Куцин доповів, що для повного виведення військової техніки та озброєння, а також вивезення боєприпасів необхідно два роки та 3 мільярди ще тих гривень. У країни не було ані того, ані іншого, тому доводилося діяти в незвичному для нашої армії темпі.

Звичайно, стан військової техніки та озброєння був різним – і цілком сучасні системи, і металобрухт. Те ж саме з боєприпасами, яких в Криму було зосереджено величезна кількість. Там були і придатні до бойового застосування артилерійські боєприпаси різних калібрів, авіаційні ракети різних моделей, торпеди, глибинні бомби, протикорабельні ракети П-15 «Терміт» та багато іншого. Водночас з цим на відкритих майданчиках зберігання були, наприклад, морські міни, вироблені до другої світової, до яких навіть підійти було страшно.

За моїм наполяганням Генштабом було підготовлено 2 переліки військової техніки і озброєння, які перебувають в Криму (в силу зрозумілих обставин несекретних). Перший – Перелік військового майна військових частин та військових організацій Збройних сил України, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та планується до застосування, всього на 570 сторінок. Другий – Перелік військового майна, що підлягає утилізації та знаходиться на території Автономної Республіки Крим та Севастополя, всього на 163 сторінки.

Обидва переліки передані мною слідчій групі військової прокуратури та долучені до матеріалів кримінального провадження за фактом збройного захоплення Криму.

Навіть порівняння обсягів цих переліків дозволяє зробити висновок, російська теза про те, що Україна мала в Криму лише боєприпаси, що підлягають утилізації та техніку, придатну тільки для здачі на металобрухт, не відповідає дійсності. Тому стан, до якого сьогодні доведена техніка, – прямий результат її захоплення окупантами, і сума нанесеної нашій державі шкоди повинна бути пред’явлена Російській Федерації.

Всього з запланованих 7170 одиниць вдалося з початку квітня по 16 червня 2014-го вивести з Криму 3502 одиниці військової техніки та озброєння, в т.ч.:

  • 92 одиниці авіатехніки, в т.ч. 63 літаки та 29 вертольотів;
  • 35 кораблів, катерів та суден;
  • 120 одиниць ракетно-артилерійського озброєння;
  • 128 одиниць бронетехніки, в т.ч. всі танки, хоча Генштаб тоді вважав, що вони нам не знадобляться;
  • 1788 одиниць автотехніки;
  • 1 339 одиниць техніки зв’язку, оперативного забезпечення і тилу, а також 768 тонн різного військового майна.

Після того як провалився російський сценарій «самовизначення» сходу і півдня України, Кремль зрозумів, що для реалізації власних амбіцій доведеться воювати. Саме тому 16 червня 2014-го передача техніки була припинена і вже не відновлена.

Чи можна було встигнути більше? Думаю, так.

На заваді стали непомірні амбіції окремих українських політичних і військових діячів. Так, в Керчі були розвантажені готові до відправки БТРи тільки тому, що один великий воєначальник замість гри, яку весь цей час доводилося вести з противником, став в позу. Згодом цей персонаж був звільнений зі Збройних Сил за станом здоров’я, у зв’язку з контузією, отриманою в стані глибокого сп’яніння в результаті удару головою об бордюр (за класифікацією супротивника – поребрик).

Докалдно про перипетії з виведенням з Криму озброєнь в матеріалі: https: //www.obozrevatel.com/blogs/07486-pulya-v-lob-tak-pulya-v-lob.htm

Пропозиція Путіна про відновлення передачі Україні кораблів та літаків – НЕ крок доброї волі, а пастка.

Звичайно, захоплена окупантами в Криму військова техніка – майно, що належить народу України.

В руках супротивника залишилося 13 вертольотів та 15 літаків, готових в той період до самостійного перельоту. Також в бухтах Севастополя та Донузлава залишилися заблокованими 14 кораблів та катерів, в т.ч. бойове ядро флоту – корвети «Тернопіль», «Луцьк», «Хмельницький» та «Придніпров’я», а також великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський».

Але треба враховувати, що від окупантів ми отримаємо кораблі таі літаки в розукомплектованому стані, які потребують капітального ремонту, та без боєприпасів, які Росія пропонує не повернути, а утилізувати в нашій присутності.

Думаю, що розрахунок Путіна якраз і будується на розумінні психології українських корупціонерів, вже мріють заробити на ремонті цих кораблів.

У відповідь же на свою «мирну» ініціативу Путін захоче скасування санкцій. Тому, наша відповідь має бути тільки такою: Крим – це наша земля, кораблі та літаки знаходяться в місцях постійної дислокації, і ми вимагаємо безперешкодного допуску наших екіпажів на місце служби.

Пора повертати Крим! Цю вимогу ми адресуємо не лише Путіну, а й українській владі.




Понад 2 млн за судовим рішенням отримає від Росії родина переселенців з Луганської області

«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 30 вересня – 5 жовтня 2019

«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 16 – 21 вересня 2019