00:1325.01.2016

Андрій Сенченко: Верховна Рада України при Президентові


Холуйство і корупція процвітали в українському парламенті споконвіку.

У цьому абсолютно справедливо можна звинувачувати політиків, але коріння проблеми у нерозбірливості та корумпованості значної частини виборців, у виборчій системі, яка виставляє на ринок політичної корупції таких «близьких до народу» депутатів-мажоритарників, а головне – у нашому нескінченному бажанні вірити у ДИВО.

 

Ціна цього ДИВА і форма розплати бувають різними. Стабільно тільки одне – платить за все українське суспільство.

«Банкувальники» (не плутайте з банкоматами, у яких гроші отримують громадяни) традиційно використовують для корумпування депутатів, груп і цілих фракцій всі види ресурсів: бюджет, контроль над держпідприємствами, посади і звання, а часто і «чорний нал», тобто вкрадені у народу гроші.

Справедливості заради, треба зазнати, що не всі депутати ласі на ці спокуси. Для таких у Банкової завжди був батіг у вигляді підконтрольних «силовиків» і безвольних суддів, які виконують функції опричників режиму.

Легкодухі не витримують, ламаються.

Мене завжди вражала третя категорія – психологічні раби, які, поряд з тими, хто продався і зламався, обслуговують будь-які бажання влади. Люди, які раніше були незалежними журналістами, яскравими представниками громадянського суспільства, бравими комбатами, отримавши депутатський мандат, стали напрочуд схожими на персонажа старого мультфільму «Мауглі» шакала Табакі, який метушиться навколо тигра Шер-Хана.

Більшість, яка збилася у цю провладну «зграю», що обслуговує амбіції чергового президента, охочого стати царем, пояснює свої дії якимись високими цілями і командним духом.

При цьому вони практично зі старту готові жертвувати повноваженнями парламенту та уряду на користь Президента, що безпосередньо заборонено Конституцією України, готові підігравати у відвертому шантажі Конституційного суду, готові, бездумно розсказуючи на всіх ефірах про мир, деокупацію Донбасу і Криму, фактично повернути Україну до лап Кремля і забути про український Крим.

Кожен з 51-го Народного депутата України, який звернувся по команді Банкової за роз’ясненням до Конституційного суду, розуміє, що стає співучасником злочину. Весь розрахунок побудований на тиску Банкової на суддів, в яких «рило в пуху» ще з часів Януковича.

І з лінгвістичної, і з юридичної точок зору ідея нескінченного продовження можливості голосування щодо змін до Конституції виглядає абсурдно. Законодавець заклав чинну норму саме для припинення можливих маніпуляцій із змінами Конституції, яких так жадає Президент Порошенко і його нормандські партнери на чолі з Путіним.

Уявімо на хвилину, що ми з вами, громадяни, дозволили Президентові «видавити» з Конституційного суду незаконне роз’яснення. Це означає, що можна хоч десять років не проводити остаточне голосування за запропоновані зміни і тим самим заблокувати внесення будь-яких змін до Конституції, наприклад, на тему реальної децентралізації.

У нас, громадян, є конституційне право, якого нас ще не змогли позбавити політичні маніпулятори. Це право обирати незалежний від інших гілок влади та інституцій законодавчий орган – Верховну Раду України. Цим правом варто дорожити.

Для того аби його не втратити, пропоную дієвий рецепт. У кожному будинку є засіб від побутового склерозу – записки на дзеркалі або під магнітиком на холодильнику.

Є засіб і від «політичного склерозу» – така ж сама записка із переліком політичних негідників, за яких ніколи не можна голосувати.

 

Джерело: obozrevatel.com




«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 27 – 31 січня 2020

«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 9 – 14 грудня 2019

«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 18 –23 листопада 2019