Проект Закону України "Про відповідальність"


Проект станом на 17.05.2019 р.

 

 

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про відповідальність

 

Із змінами, внесеними за результатами громадського обговорення.

Від 16.03.2018 р.:

Внесені зміни – ст. 1; пп. 1 та 12 ч. 1 ст. 2; ст. 4; ч. 3 ст. 7; ч. 1 ст. 18;  п.1 ч. 3 ст. 18; п.1 ч. 4 ст. 20;  ч. 5 ст. 20; ст. 3 розділ IV;  ч. 2, 3, 4 та 10 ст. 7 розділ IV; ч. 39, 53, 55 ст. 8 розділ IV.

Доповнено –  п. 8 ч. 1 ст. 2; ч.4 ст. 6; ст. 12; ст. 13; ч. 3 ст. 18; ч. 4 ст. 19; п. 3 ч. 4 ст. 20; ч.2 ст. 7 розділ IV.

Змінена нумерація – зі ст. 14 до ст.21.

 

Від 04.04.2018 р .:

Внесені зміни – п.1 ч. 1 ст.1; пп.1 і 3 ч. 1 ст. 2; ст. 4; ч. 3 ст. 7; п. 6 ч. 1 ст. 9; пп.4 і 5 ч. 1 ст. 10; п. 2 ч. 1 ст. 11; ч.1 ст. 13; ч. 7 ст. 14; ч. 4 ст. 15; ч. 1 і 4 ст. 18; пп. 1 і 3 ч.4 ст. 20; ч. 5 ст. 20; ст. 6 розділ IV; ч. 1 ст. 7 розділ IV; ч. 3 ст. 7 розділ IV; ч. 4 ст. 7 розділ IV; ч.5 ст. 7 розділ IV; ч. 8 ст. 7 розділ IV; ч. 9 ст. 7 розділ IV; ч. 10 ст. 7 розділ IV; ч. 11 ст. 7 розділ IV; ч. 6 ст.8 розділ IV; ч. 10 ст. 8 розділ IV; ч. 16 ст. 8 розділ IV; п. 10 ч. 41 ст. 8 розділ IV; п. 6 ч. 49 ст. 8 розділ IV.

Доповнено – пп. 6 і 9 ч. 1 ст.2; п. 7 ч. 1 ст. 6.

 

Від 09.04.2018 р.:

Внесені зміни – ч. 2 ст. 3.

Доповнено – п.2 ч. 1 ст. 2; ч. 3 ст. 3.

 

Від 30.05.2018

Внесені зміни – ч.1 ст. 2;ч. 1 ст. 3;ч. 2 ст. 6;ч. 6 ст. 7; ст.8; ч. 1 ст.13;ч. 4 ст. 15;ч. 3 ст. 16; ст. 17; ст. 19; чч. 2, 4 та 5 ст. 20; ст. 21; ч. 1 ст. 7 розділ IV; ч. 9 ст. 7 розділ IV; ч. 10 ст. 7 розділ IV; ч. 11 ст. 7 розділ IV; ч. 16 ст. 8 розділ IV; ч. 41 ст. 8 розділ IV.

Доповнено – ч. 5 ст. 7; ч.2 ст. 21.

 

Від 16.07.2018 р.:

Внесені зміни – у преамбулі Закону; пп. 9 та 11 ч. 1 ст. 2; п. 3 ч. 1 ст. 11; ч. 1 ст. 7 розділ IV; ч. 10 ст. 7 розділ IV.

Доповнено – п.10 ч.1 ст. 2;п. 6 ч. 1 ст. 10; ст. 20.

Змінена нумерація – зі ст. 20 до ст. 22.

 

Від 18.09.2018 р.:

Внесені зміни – ч. 1 ст. 2; ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 9, ч.1 ст. 10, ч. 1 ст. 11;  ч. 1, 9, 10 та 11 ст. 7 розділ IV;

Доповнено – пп.3 та 11 ч.1 ст. 2; п. 16 ч. 1 ст. 9;  п. 13  ч. 1 ст. 10; ст. 14; ч. 12 ст. 7 розділ IV;

Змінена нумерація – зі ст. 14 до ст. 23.

 

Від 07.10.2018 р.:

Внесені зміни – п.1 ч.1 ст.2, ч.2 ст. 13, п.1 ч.4 ст.22.

Від 15.12.2018 р.:

Внесені зміни –

п.п. 3 та 11 ч. 1 ст. 2; ст. 12; ч. 1 ст. 13; ст. 14.

Від 17.05.2019 р.:

Внесені зміни – ч.1ст.1; п.1 ч.2 ст. 1; ч.1 ст. 8; ст.18; ч.ч.2,5,6,7 ст. 7 розділ IV,  ч.ч.1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,16,17,18,25,28,29,30,31,32,33,34,37,41,42,45,46,48,49,50,51,52,53,54,55,56,57,58 ст. 8 розділ IV.     

Цей Закон надає можливість відокремити громадян України, які стали жертвами збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території, від посібників агресора, встановити особливу систему покарання за протиправні дії в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України, а також визначає критерії та порядок застосування процедури прощення для громадян, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості, розкаялись та попросили прощення в Українського народу та держави.

 

 

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні завдання Закону

  1. Закон “Про відповідальність” спрямований на забезпечення невідворотності покарання та притягнення до кримінальної відповідальності громадян України, які в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території умисно вчинили в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України протиправні дії.

Закон має своїм завданням:

1) визначити порядок та критерії застосування процедури притягнення до відповідальності громадян України, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості, визначені в цьому Законі, та після припинення співпраці з ворогом звернулись до суду з заявою про вчинення кримінального правопорушення та проханням про прощення;

2) визначити вичерпний перелік злочинів, вчинених громадянами України в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України;

3) встановити, що доповнення визначеного Законом переліку іншими статтями Кримінального кодексу України не допускається;

4) встановити особливу систему покарання за протиправні дії в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України, вчинені громадянами України в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території.

 

Стаття 2. Визначення основних термінів Закону

1.Терміни, що їх вжито в цьому Законі, мають таке значення:

  1. альтернативне основне покарання – покарання, яке застосовується до громадянина України, відповідно до Кримінального кодексу України, як заміна основного покарання у вигляді позбавлення волі на тимчасове позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, роботу в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, на роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах в державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та в референдумі на строк  п’ять або десять років;
  2. військовослужбовці – громадяни України, які проходять дійсну військову службу у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
  3. вимушений колабораціонізм за цим Законом – умисні дії громадянина України, який проживаючи на тимчасово окупованій частині території України, не бажаючи визнавати виниклу ситуацію, вимушений працювати на користь іноземної держави-агресора під час збройної агресії Російської Федерації, виконуючи звичайну роботу, необхідну для нормальної життєдіяльності та задоволення потреб населення, яке проживає на цій території;
  4. заява про вчинене кримінальне правопорушення – це добровільне, особисте і безпосереднє письмове звернення особи до місцевого загального суду, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, до органів Національної поліції України, Служби безпеки України, слідчого або прокурора, про вчинення нею злочину в період збройної агресії Російської Федерації проти України на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України;
  5. лінія розмежування – це демаркаційна лінія, яка відділяє населені пункти та території, підконтрольні державній владі України, від територій та населених пунктів, в яких внаслідок збройної агресії Російської Федерації органи державної влади України не здійснюють або здійснюють свої повноваження не в повному обсязі;
  6. офіційне припинення окупації – це оголошене Президентом України рішення щодо остаточного виведення та повної відсутності всіх збройних формувань та окупаційних адміністрацій Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей;
  7. період скоєння злочину, на який розповсюджується дія цього Закону, – це період вчинення громадянином України на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей передбаченого цим Законом кримінального правопорушення, яке відбулось за часів збройної агресії Російської Федерації, яка розпочалася 20 лютого 2014 року;
  8. прохання про прощення – це добровільне, особисте і безпосереднє письмове звернення особи до держави Україна, яке подається до місцевого загального суду, а в окремих випадках, визначених цим Законом, через органи Національної поліції України, Служби безпеки України, слідчого або прокурора, в якому вона визнає свою вину, просить в Українського народу та держави прощення, а також просить застосувати до неї визначену цим Законом процедуру прощення та альтернативне покарання;
  9. процедура прощення – це передбачена цим Законом заміна покарання у вигляді позбавлення волі для осіб, які скоїли передбачені цим Законом злочини невеликої або середньої тяжкості та покаялись у скоєному і звернулись до суду в порядку, встановленому цим Законом на альтернативне основне покарання у вигляді передбачених цим Законом тимчасовим позбавленням та призупиненням прав;
  10. прощення – це встановлений державою Україна порядок, згідно з яким судами України, у відповідності до вимог цього Закону та інших положень чинного законодавства, ухвалюється рішення про заміну покарання у вигляді позбавлення волі на альтернативне основне покарання у вигляді тимчасового обмеження та призупинення прав для осіб, які в період збройної агресії Російської Федерації проти України вчинили на окупованій території злочини невеликої або середньої тяжкості в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України і після цього, визнавши свою вину, попросили в Українського народу й держави прощення за скоєне;
  11. свідомий колабораціонізм за цим Законом – умисні, усвідомлені, добровільні дії громадянина України, який проживаючи на тимчасово окупованій частині території України, бажаючи отримати для себе вигоду, усвідомлено  розпочав співпрацю з ворогом на користь іноземної держави-агресора під час збройної агресії Російської Федерації, займаючи керівні та впливові за своєю суттю посади в незаконно створеній окупаційній адміністрації держави-агресора;
  12. співпраця з ворогом – вчинення громадянином України на окупованій території будь-яких усвідомлених дій на користь іноземної держави-агресора під час збройної агресії Російської Федерації;
  13. судове провадження за цим Законом – передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України спрощене кримінальне провадження у місцевому загальному суді за заявою громадянина України про вчинення ним кримінального правопорушення невеликої або середньої тяжкості та проханням застосування до нього, відповідно до цього Закону, процедури прощення;
  14. тимчасово окупована територія – територія Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та частина території Донецької та Луганської областей, в межах якої збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль.

2.Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, визначених іншими законами України.

 

Стаття 3. Дія Закону в просторі

  1. Законом розглядаються злочинні діяння, караність за які визначена Кримінальним кодексом України.
  2. Кримінальне покарання, передбачене Кримінальним кодексом України, застосовується за цим Законом виключно за злочини, вчинені громадянами України (окрім військовослужбовців) в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей у період збройної агресії Російської Федерації.
  3. Дія Закону щодо військовослужбовців розповсюджується на вчинені ними, передбачені цим Законом, злочини виключно на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та окупованої частини території Донецької і Луганської областей у період її окупації.

 

Стаття 4. Дія Закону в часі

Дія Закону розповсюджується на кримінальні правопорушення, вчинені громадянами України в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей в період збройної агресії Російської Федерації, яка розпочалася 20 лютого 2014 року, і до дати офіційного припинення окупації території України, оголошеної відповідним рішенням Президента України.

 

Стаття 5. Дія Закону за колом осіб

Дія Закону поширюється на громадян України, які вчинили кримінальні правопорушення за статтями Кримінального кодексу України, визначеними цим Законом на території і в період, указаних у Законі.

 

Стаття 6. Загальні засади процедури прощення

  1. Процедура прощення ґрунтуються на принципах:
  • верховенства права;
  • законності;
  • рівності перед законом і судом;
  • гласності, відкритості та публічності;
  • забезпечення права на захист;
  • забезпечення права на оскарження;
  • обов’язковість рішень суду.
  1. Цей Закон передбачає застосування процедури прощення до особи за дії, вказані в її заяві про вчинене кримінальне правопорушення або в ході судового засідання з розгляду такої заяви.
  2. Процедура прощення застосовується за цим Законом один раз. Звернення до суду з проханням про прощення більше одного разу не допускається.
  3. Процедура прощення не застосовується до громадян України, які в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території вчинили в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також до громадян, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості та не звернулись у встановленому цим Законом порядку із заявою про вчинення ними кримінального правопорушення та проханням про прощення. Вищевказані особи підлягають кримінальній відповідальності на загальних підставах відповідно до Кримінального кодексу України.

 

Стаття 7. Обмеження в часі термінів процедури прощення

  1. Термін звернення особи з проханням про прощення щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості, передбачених цим Законом, не повинен перевищувати шести місяців від дати офіційного припинення окупації території, на якій особа фактично проживає.
  2. Особа, яка припинила співпрацю з ворогом та самостійно виїхала з окупованої частини території України до вступу в силу цього Закону, має право звернутись до місцевого загального суду за місцем фактичного проживання з заявою про вчинені кримінальні правопорушення та проханням про прощення. Термін такого звернення не повинен перевищувати шести місяців від дати вступу в дію цього Закону.
  3. Особа, яка припинила співпрацю з ворогом та, після вступу цього Закону в дію, до офіційного закінчення окупації самостійно виїжджає з окупованої частини території на територію, підконтрольну органам державної влади України, повинна безпосередньо на пункті пропуску на лінії розмежування звернутись до представників Національної поліції України або Служби безпеки України та подати відповідні заяву про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення або не пізніше 14 днів після перетину лінії розмежування звернутись з відповідними документами до місцевого загального суду за місцем фактичного перебування.
  4. Якщо особа, після закінчення терміну на звернення з заявою про вчинені кримінальні правопорушення та проханням про прощення, без поважних причин не звернулась до суду, вона несе відповідальність за вчинені нею кримінальні правопорушення на загальних підставах відповідно до Кримінального кодексу України.

У разі закінчення встановлених цим Законом термінів звернення до суду з заявою про вчинені кримінальні правопорушення та проханням про прощення питання щодо поновлення строків для звернення вирішується виключно судом у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.

  1. Якщо особа, яка вчинила передбачений цим Законом злочин, у період дії цього Закону, до подання прохання про прощення реалізувала будь-яке право, обмеження якого передбачено в пункті першому частини першої статті другої цього Закону, процедура прощення до цієї особи не застосовується. Кримінальне провадження стосовно цієї особи проводиться на загальних підставах відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Рішення щодо продовження роботи особи на займаній посаді вирішується відповідно до вимог чинного законодавства.

  1. Якщо після вступу Закону в дію громадянин України порушив вимоги, передбачені частинами першою, другою та третьою статті сьомої цього Закону, строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності визначаються відповідно до частин другої та п’ятої статті 49 Кримінального кодексу України.

 

Розділ II

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 

Стаття 8. Злочини, за вчинення яких застосовуються норми цього Закону

  1. Закон визначає вичерпний перелік злочинів, за вчинення яких громадяни України можуть бути притягнути до відповідальності в межах цього Закону, а саме злочини, вчинені в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України.
  2. Дія цього Закону поширюється на злочини, передбачені статтею 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), статтею 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), статтею 111 (державна зрада), статтею 113 (диверсія), статтею 1141 (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань), статтею 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками), статтею 258 (терористичний акт), статтею 2581 (втягнення у вчинення терористичного акту), статтею 2582 (публічні заклики до вчинення терористичного акту), статтею 2583 (створення терористичної групи чи терористичної організації), статтею 2584 (сприяння вчиненню терористичного акту), статтею 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), статтею 279 (блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства), статтею 294 (масові заворушення), статтею 328 (розголошення державної таємниці), статтею 338 (наруга над державними символами), статтею 341 (захоплення державних або громадських будівель чи споруд), частиною другою статті 367 (службова недбалість), частиною другою статті 375 (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови), статтею 408 (дезертирство), статтею 422 (розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), статтею 447 (найманство).

 

Стаття 9. Злочини, за вчинення яких не застосовується процедура прощення

Процедура прощення не застосовується до громадян України, які в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України вчинили тяжкі або особливо тяжкі злочини, а саме:

  1. Організатори незаконних виборчих процесів:

а) члени Виборчої комісії Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської виборчої комісії, сформованих згідно законодавства України, які брали участь в підготовці та проведенні незаконного загальнокримського референдуму, – ч. 4 ст. 110 КК України;

б) члени незаконних виборчих комісій так званих Республіки Крим та Севастопольської міської виборчої комісії, які брали участь в підготовці та проведенні незаконних референдумів та виборів на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – ч. 1 ст. 111 КК України;

в) члени Донецької та Луганської обласних виборчих комісій, сформованих згідно законодавства України, які брали участь в підготовці та проведенні незаконного референдуму на території Донецької та Луганської областей, – ч. 4 ст. 110 КК України;

г) члени центральних виборчих комісій, незаконно сформованих на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, які брали участь в підготовці та проведенні незаконних референдумів та виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Міські голови, обрані згідно законодавства України на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України – ч. 4 ст. 110 КК України.
  2. 3. Громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, були обрані на незаконних виборах головами (керівниками) міст і такими діями вчинили державну зраду – ч. 1 ст. 111 КК України.
  3. Депутати, обрані згідно законодавства України, які вчинили злочини:

а) депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України та вчинили державну зраду – ч. 4 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 КК України;

б) депутати міської ради міста Севастополя, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України та вчинили державну зраду – ч. 4 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 КК України;

в) голови, заступники голів та секретар міських, районних у містах та районних рад Автономної Республіки Крим, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України – ч. 4 ст. 110 КК України;

г) голови, заступники голів та секретар районних рад у місті Севастополі, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України – ч. 4 ст. 110 КК України;

д) депутати Донецької та Луганської обласних рад, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України та вчинили державну зраду – ч. 4 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 КК України;

е) голови, заступники голів та секретар міських, районних у містах та районних рад Донецької та Луганської областей, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України – ч. 4 ст. 110 КК України.

  1. Громадяни України, обрані до незаконних органів влади на окупованих територіях:

а) громадяни України, які були незаконно обрані депутатами Державної думи Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які були незаконно обрані сенаторами Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації від незаконних органів окупаційної влади РФ на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

в) громадяни України, які були обрані депутатами незаконних Державної ради Республіки Крим та Законодавчих зборів Севастополя, сформованих окупаційною владою держави-агресора, і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

г) громадяни України, які були обрані депутатами незаконних центральних органів влади, сформованих окупаційною владою держави-агресора на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Працівники органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС України), які вчинили злочини:

а) начальники та заступники начальників Головного управління ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха по так званій Республіці Крим та місту Севастополю і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) начальники та заступники начальників Головних управлінь ДСНС України у Донецькій та Луганській областях, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

  1. Громадяни України, які поступили на службу на певні посади до незаконних органів по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха на окупованих територіях:

а) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха по так званій Республіці Крим та місту Севастополь і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які поступили на службу на посади міністрів або заступників міністрів незаконно створених Російською Федерацією Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Працівники органів міліції України, які вчинили злочини:

а) начальники та заступники начальників головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та управління у місті Севастополі, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 КК України;*

б) начальники та заступники начальників головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, управління у місті Севастополі, районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;*

в) начальники та заступники начальників головних управлінь в Донецькій та Луганській областях та міських управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій та Луганській областях, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 КК України;*

г) начальники та заступники начальників головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій та Луганській областях, районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій та Луганській областях, які перейшли на роботу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.*

  1. Громадяни України, які поступили на службу до незаконних органів поліції (міліції) на окупованих територіях:

а) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;*

б) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.*

  1. Працівники органів прокуратури України, які вчинили злочини:

а) прокурор та заступники прокурора Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 КК України;*

б) прокурор та заступники прокурора Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, міських, районних, міжрайонних, районних в містах прокуратур та військових прокуратур в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які перейшли на роботу до органів прокуратури Російської Федерації всіх рівнів та спеціалізації або на роботу до підрозділів Слідчого Комітету Російської Федерації, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, і такими діями вчинили державну зраду – ч. 1 ст. 111 КК України, а співробітники військових прокуратур, поряд з цим, також вчинили дезертирство – ч. 1 ст. 111 та ч. 3 ст. 408 КК України;*

в) працівники військових прокуратур в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які в порушення військової присяги перейшли на роботу до органів прокуратури  Російської Федерації всіх рівнів та спеціалізації або на роботу до підрозділів Слідчого Комітету РФ, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, і такими діями вчинили державну зраду та дезертирство – ч. 1 ст. 111 та ч. 3 ст. 408 КК України;*

г) прокурор та заступники прокурора Донецької та Луганської областей, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 КК України;*

д) прокурор та заступники прокурора обласних, міських, районних, міжрайонних, районних в містах прокуратур та військових прокуратур в Донецькій та Луганській областях, які перейшли на роботу до прокуратур всіх рівнів та спеціалізації, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і такими діями вчинили державну зраду – ч. 1 ст. 111 КК України, а співробітники військових прокуратур, поряд з цим, також вчинили дезертирство – ч. 1 ст. 111 та ч. 3 ст. 408 КК України;*

е) працівники військових прокуратур в Донецькій та Луганській областях, які в порушення військової присяги перейшли на роботу на посади працівників прокуратури всіх рівнів та спеціалізації, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і такими діями вчинили державну зраду та дезертирство, – ч. 1 ст. 111 та ч. 3 ст. 408 КК України.*

  1. Громадяни України, які поступили на службу до незаконних органів прокуратури та Слідчого Комітету на окупованих територіях:

а) громадяни України, які поступили на службу на посаду прокурора або заступника прокурора прокуратур Російської Федерації всіх рівнів та спеціалізації або на керівні посади до підрозділів Слідчого Комітету РФ, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;*

б) громадяни України, які поступили на службу на посаду прокурора або заступника прокурора прокуратур всіх рівнів та спеціалізації, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.*

  1. Працівники податкової міліції України, які вчинили злочини:

а) заступники начальників Головних управлінь Міндоходів України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі – начальники слідчих управлінь фінансових розслідувань (податкова міліція), які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місті Севастополі або до Управлінь Федеральної податкової служби у регіоні по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;*

б) начальники та заступники начальників управлінь (податкова міліція) у Головних управліннях Міндоходів України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місті Севастополі або до Управлінь та інспекцій Федеральної податкової служби у регіоні по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;*

в) перші заступники начальників (податкова міліція) Головних управлінь ДФС (Міндоходів) України у Донецькій і Луганській областях, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації або до Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;*

г) начальники та заступники начальників управлінь (податкова міліція) у Головних управліннях ДФС (Міндоходів) України у Донецькій і Луганській областях, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації або до Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.*

Примітка: Якщо громадяни України, перелічені в підпунктах з ознакою (*), працюючи на окупованих територіях України, брали участь у проведенні репресивних заходів щодо громадян України, то за фактами вчинення цих злочинів обов’язково проводиться досудове розслідування у відповідності до чинного Кримінального процесуального кодексу України, і процедура прощення на вказані факти, не розповсюджується.

  1. Працівники податкових органів та митниці України, які вчинили злочини:

а) начальники та заступники начальників Головних управлінь Міндоходів України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місті Севастополі Управлінь Федеральної податкової служби у регіоні по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) начальники та заступники начальників Кримської та Севастопольської митниць Міндоходів України, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місті Севастополі Кримської та Севастопольської митниць Федеральної митної служби Росії і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

в) начальники та заступники начальників Головних управлінь ДФС (Міндоходів) України у Донецькій і Луганській областях, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

г) начальники та заступники начальників Донецької (Східної) та Луганської митниць ДФС (Міндоходів) України, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією митниць Міністерства доходів та зборів чи Державного митного комітету на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які поступили на службу до незаконних податкових та митних органів на окупованих територіях:

а) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місті Севастополі Управлінь Федеральної податкової служби у регіоні по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місті Севастополі Кримської та Севастопольської митниць Федеральної митної служби Росії і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

в) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

г) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією митниць Міністерства доходів та зборів чи Державного митного комітету на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Судді, призначені згідно законодавства України, які вчинили злочини:

а) судді судів загальної юрисдикції Автономної республіки Крим та міста Севастополя, які були обрані на посаду у відповідності до чинного законодавства України, та будучі не звільненими в установленому порядку, після прийняття державою Україна Закону щодо зміни територіальної підсудності у зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, продовжували виконувати обов’язки судді, та у порушення чинного законодавства України, будучи суддею України, незаконно продовжували розглядати справи та ухвалювали рішення у справах від імені Російської Федерації і такими діями вчинили державну зраду та постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, – ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 375 КК України;

б) судді судів загальної юрисдикції Донецької та Луганської областей, які були обрані на посаду у відповідності до чинного законодавства України, та будучі не звільненими в установленому порядку, після прийняття державою Україна Закону щодо зміни територіальної підсудності у зв’язку з проведенням на частині території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, продовжували виконувати обов’язки судді, та у порушення чинного законодавства України, будучи суддею України, незаконно продовжували розглядати справи та ухвалювали рішення у справах від імені не існуючих так званих ДНР та ЛНР і такими діями вчинили державну зраду та постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, – ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 375 КК України.

  1. Голови та заступники голів суду, які вчинили злочини:

а) голови судів та заступники голів судів загальної юрисдикції Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були обрані на посади у відповідності до чинного законодавства України, будучі не звільненими в установленому порядку, після прийняття державою Україна Закону щодо зміни територіальної підсудності у зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, підбурювали підлеглих суддів щодо ухвалення незаконних судових рішень від імені Російської Федерації і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) голови судів та заступники голів судів загальної юрисдикції Донецької та Луганської областей, які були обрані на посаду у відповідності до чинного законодавства України, будучі не звільненими в установленому порядку, після прийняття державою Україна Закону щодо зміни територіальної підсудності у зв’язку з проведенням на частині території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, підбурювали підлеглих суддів щодо ухвалення незаконних судових рішень від імені не існуючих так званих ДНР та ЛНР і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які були незаконно призначені суддями на окупованих територіях:

а) громадяни України, які були призначені на посади суддів судів різної територіальності, спеціалізації та інстанційності, незаконно сформованих Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які були призначені на посади суддів судів різної територіальності, спеціалізації та інстанційності, незаконно сформованих державою-агресором на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які розголосили державну таємницю, та військовослужбовці України, які розголосили відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, або втратили документи чи матеріали, що містять такі відомості:

а) громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях в Автономній Республіці Крим, місті Севастополі, Донецької та Луганської областей, не маючи умислу на вчинення державної зради, розголосили відомості, що становлять державну таємницю, якщо ці відомості були довірені їм, або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, і розголошення цих відомостей спричинило тяжкі наслідки – ч. 2 ст. 328 КК України;

б) військовослужбовці, які, не маючи умислу на вчинення державної зради, розголосили довірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, або в порушення встановленого порядку поводження із документами, матеріалами або предметами, втратили документи, матеріали чи предмети з такими відомостями, якщо це спричинило тяжкі наслідки – ч. 3 ст. 422 КК України.

  1. Військовослужбовці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (СБУ, СЗР, Управління державної охорони, Міністерство внутрішніх справ, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державна кримінально-виконавча служба України), які вчинили злочини:

а) військовослужбовці України, які змінили військовій присязі та після отримання наказу щодо виходу з окупованих територій на території, підконтрольні органам державної влади України, самовільно залишили місце служби та вступили на військову службу за контрактом в Збройні Сили та інші війська і військові формування або на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора і такими діями вчинили державну зраду та дезертирство, – ч. 1 ст. 111 та ч. 3 ст. 408 КК України;

б) військовослужбовці України, які змінили військовій присязі та після отримання наказу щодо виходу з окупованих територій на території, підконтрольні органам державної влади України, самовільно залишили місце служби та вступили на службу до не передбачених законом збройних формувань та брали участь у бойових діях на території України, – ч. 1 ст. 109, ч.ч. 3 та 4  ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч.ч. 4 та 5 ст. 260 та ч. 3 ст. 408 КК України;

в) військовослужбовці України, які змінили військовій присязі та після отримання наказу щодо виходу з окупованих територій на території, підконтрольні органам державної влади України, самовільно залишили місце служби та вступили на службу до не передбачених законом збройних формувань і своїми діями вчинили державну зраду, участь у не передбачених законом збройних формуваннях та дезертирство, – ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 260 та ч. 3 ст. 408 КК України;

г) військовослужбовці України, які змінили військовій присязі та після отримання наказу щодо виходу з окупованих територій на території, підконтрольні органам державної влади України, самовільно залишили місце служби та залишились на тимчасово окупованих територіях і такими діями вчинили дезертирство, – ч. 3 ст. 408 КК України.

  1. Громадяни України, які вступили на військову службу за контрактом до Збройних Сил та інших військ і військових формувань або на службу до військово-комерційних компаній Російської Федерації:

а) громадяни України, які вступили на службу за контрактом до військово-комерційних компаній Російської Федерації та брали участь у бойових діях на території України, – ч. 1 ст. 109, ч.ч. 3 та 4 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які вступили на військову службу за контрактом в Збройні Сили та інші війська і військові формування держави-агресора та не брали участі в бойових діях на території України і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

в) громадяни України, які вступили на службу за контрактом до військово-комерційних компаній Російської Федерації та брали участь у бойових діях за межами території України і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які завербувались як найманці з метою участі у збройних конфліктах, – ч. 4 ст. 447 КК України.
  2. Громадяни України, які вступили у не передбачені законами України воєнізовані або збройні формування на тимчасово окупованих територіях:

а) громадяни України, які вступили на службу до не передбачених законами України воєнізованих формувань, так званих загонів самооборони, та у складі них брали участь у бойових діях на території України, – ч. 1 ст. 109, ч.ч. 3 та 4 ст. 110 та ч.ч. 4 та 5 ст. 260 КК України;

б) громадяни України, які вступили на службу до не передбачених законом збройних формувань та брали участь у бойових діях на території України, – ч. 1 ст. 109, ч.ч. 3 та 4 ст. 110 та ч.ч. 4 та 5 ст. 260 КК України;

в) громадяни України, які створили не передбачені законами України воєнізовані або збройні формування, здійснювали керівництво ними, фінансували та постачали зброю і боєприпаси з метою участі у бойових діях на території України, – ч. 1 ст. 109, ч.ч. 3 та 4 ст. 110, ч. 3 ст. 260 та ч.ч. 4 та 5 ст. 260 КК України.

  1. Державні службовців органів державної влади, призначені на посади згідно законодавства України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які вчинили злочини:

а) Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, перший заступник та заступники Голови Ради міністрів АРК, заступник Голови Ради міністрів АРК – керівник апарату Ради міністрів АРК та міністри АРК, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 КК України;

б) голова та заступники голови Севастопольської міської державної адміністрації, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 КК України;

в) Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, перший заступник та заступники Голови Ради міністрів АРК, заступник Голови Ради міністрів АРК – керівник апарату Ради міністрів АРК та міністри АРК, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і такими діями вчинили державну зраду та посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 КК України;

г) голова та заступники голови Севастопольської міської державної адміністрації, голови районних державних адміністрацій в місті Севастополі, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і такими діями вчинили державну зраду та посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, призначені на посади до незаконних органів окупаційної влади на окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей:

а) громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями працювали в незаконних органах окупаційної влади РФ на посадах так званих Голови Уряду, його заступників та міністрів, Голови та заступників голови незаконної окупаційної адміністрації у місті Севастополі і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями працювали в незаконних органах окупаційної влади РФ на посадах так званих Голови Уряду (керівника адміністрації), його заступників та міністрів (керівників структурних підрозділів), Голови та заступників незаконних міських окупаційних адміністрацій і такими діями вчинили державну зраду, – ч. 1 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями працювали у незаконно створеному Міністерстві внутрішньої політики, інформації та зв’язку так званої Республіки Крим або аналогічних за напрямками діяльності органах окупаційної влади міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, та, займаючись проведенням антиукраїнської пропаганди, надавали державі-агресору допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, її ослабленні та створенні загроз її національній безпеці, чим вчинили державну зраду – ч. 1 ст. 111 КК України.
  2. Державні службовці органів державної влади, призначені на посади згідно законодавства України в Донецькій та Луганській областях, які вчинили злочини:

а) голови та заступники голів обласних державних адміністрацій Донецької та Луганської областей, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 КК України;

б) голови та заступники голів обласних державних адміністрацій Донецької та Луганської областей, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і такими діями вчинили державну зраду та посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 4 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 КК України;

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти основ національної безпеки України та особистих прав і свобод людини і громадянина до окупації та на окупованих територіях в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі:

а) громадяни України, які, діючи за попередньою змовою групою осіб, організували та безпосередньо вчинили умисні дії з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також здійснювали публічні заклики чи розповсюджували матеріали із закликами до вчинення вищевказаних дій, поєднаних з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, або якщо їхні дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – ч. ч. 3 та 4 ст. 110 КК України;

б) громадяни України, які організували та керували діями осіб з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, або якщо їхні дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – ч. ч. 2 та 3 ст. 1141 КК України;

в) громадяни України, які, діючи зорганізовано у складі організованої групи, неодноразово, умисно вчиняли дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також інші порушення рівноправності громадян, або якщо їхні дії спричинили тяжкі наслідки, – ч. 3 ст. 161 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти безпеки руху, експлуатації транспорту та громадського порядку до окупації та на окупованих територіях в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі:

а) громадяни України, які організували та керували діями осіб з метою захоплення вокзалів, аеродромів, портів, станцій та інших транспортних підприємств, установ або організацій, або якщо їхні дії спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, – ч. ч. 2 та 3 ст. 279 КК України;

б) громадяни України, які організували та керували діями осіб у вчиненні масових заворушень, або які приймали активну участь у масових заворушеннях із застосуванням зброї, або якщо їхні дії призвели до загибелі людей чи до інших тяжких наслідків, – ч. ч. 2 та 3 ст. 294 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти основ національної безпеки України та особистих прав і свобод людини і громадянина до окупації та на окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях:

а) громадяни України, які, діючи за попередньою змовою групою осіб, організували та безпосередньо вчинили умисні дії з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також здійснювали публічні заклики чи розповсюджували матеріали із закликами до вчинення вищевказаних дій, поєднаних з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, або якщо їхні дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – ч. ч. 3 та 4 ст. 110 КК України;

б) громадяни України, які вчиняли диверсійні дії з метою ослаблення держави або дії, спрямовані на масове знищення людей, зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчиняли диверсійні дії, спрямовані на радіоактивне забруднення, масове отруєння та інше, – ст. 113 КК України;

в) громадяни України, які організували та керували діями осіб з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, або якщо їхні дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – ч. ч. 2 та 3 ст. 1141 КК України;

г) громадяни України, які, діючи зорганізовано у складі організованої групи, неодноразово, умисно вчиняли дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також інші порушення рівноправності громадян, або якщо їхні дії спричинили тяжкі наслідки, – ч. 3 ст. 161 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти громадської безпеки до окупації та на окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях:

а) громадяни України, які вчинили терористичний акт, – ст. 258 КК України;

б) громадяни України, які неодноразово або за попередньою змовою групою осіб, використовуючи різні способи, пов’язані із безпосереднім психічним чи фізичним впливом, примушували інших громадян, усупереч їх бажанню, вчинити терористичний акт, – ч. 2 ст. 2581 КК України;

в) громадяни України, які створили терористичні групи чи терористичні організації та здійснювали керівництво цими групами чи організаціями, – ч. 1 ст. 2583 КК України;

г) громадяни України, які сприяли вчиненню терористичного акту шляхом вербування, озброєння або навчанням осіб, – ст. 2584 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти безпеки руху, експлуатації транспорту та громадського порядку до окупації та на окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях:

а) громадяни України, які організували та керували діями осіб з метою захоплення вокзалів, аеродромів, портів, станцій та інших транспортних підприємств, установ або організацій, або якщо їхні дії спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, – ч. ч. 2 та 3 ст. 279 КК України;

б) громадяни України, які організували та керували діями осіб у вчиненні масових заворушень, або які приймали активну участь у масових заворушеннях із застосуванням зброї, або якщо їхні дії призвели до загибелі людей чи до інших тяжких наслідків, – ч. ч. 2 та 3 ст. 294 КК України.

Стаття 10. Злочини середньої тяжкості, за вчинення яких застосовується процедура прощення

Процедура прощення може застосовуватись до громадян України, які в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території вчинили в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України злочини середньої тяжкості, а саме:

  1. Організатори незаконних виборчих процесів:

а) голови, заступники голів та секретарі виборчих комісій усіх рівнів, сформованих згідно законодавства України на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (за виключенням Виборчої комісії Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської виборчої комісії), які брали участь в підготовці та проведенні незаконного загальнокримського референдуму, – ч. 2 ст. 110 КК України;

б) голови, заступники голів та секретарі виборчих комісій усіх рівнів, незаконно сформованих на окупованих територіях України (крім незаконних виборчої комісії так званих Республіки Крим та Севастопольської міської виборчої комісії), які брали участь в підготовці та проведенні незаконних референдумів та виборів на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – ч. 2 ст. 111 КК України;

в) голови, заступники голів та секретарі виборчих комісій усіх рівнів, сформованих згідно законодавства України на території Донецької та Луганської областей (за виключенням Донецької та Луганської обласних виборчих комісій), які брали участь в підготовці та проведенні незаконного референдуму на території Донецької та Луганської областей, – ч. 2 ст. 110 КК України;

г) голови, заступники голів та секретарі виборчих комісій усіх рівнів, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях України (крім центральних виборчих комісій, незаконно сформованих на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях), які брали участь в підготовці та проведенні незаконних референдумів та виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, – ч. 2 ст. 111 КК України.

  1. Сільський та селищний голова, обраний згідно законодавства України, заступники міських та селищних голів, призначених на посаду на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;
  2. Громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, були обрані на незаконних виборах сільськими та селищними головами (керівниками) і такими діями вчинили державну владу, – ч. 2 ст. 111 КК України.
  3. Депутати, обрані згідно законодавства України, які вчинили злочини:

а) депутати міських, районних у містах та районних рад, голови, заступники голів та секретар сільських та селищних рад Автономної Республіки Крим, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;

б) депутати районних рад у місті Севастополі, голови, заступники голів та секретар сільських та селищних рад у місті Севастополі, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;

в) депутати міських, районних у містах та районних рад, голови, заступники голів та секретар сільських та селищних рад Донецької та Луганської областей, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України.

  1. Громадяни України, обрані до незаконних органів влади на окупованих територіях:

а) громадяни України, які незаконно висувались та були зареєстровані кандидатами в депутати Державної думи Російської Федерації на незаконних виборах на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, але не обрались і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які незаконно висувались та були зареєстровані на незаконних виборах як кандидати в депутати незаконних Державної ради Республіки Крим та Законодавчих зборів Севастополя, сформованих окупаційною владою держави-агресора, але не обрались і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

в) громадяни України, які були обрані депутатами незаконних представницьких органів муніципальних утворень всіх рівнів, незаконно сформованих окупаційною владою на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

г) громадяни України, які незаконно висувались та були зареєстровані на незаконних виборах як кандидати в депутати незаконних центральних органів влади, сформованих окупаційною владою держави-агресора на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, але не обрались і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

д) громадяни України, які були обрані депутатами незаконних органів місцевого самоврядування, сформованих окупаційною владою держави-агресора на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.

  1. Працівники органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС України), які вчинили злочини:

а)  начальники та заступники начальників сектору, відділу, управління, центру, служби, оперативно-координаційного центру в Головному управлінні ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управлінні ДСНС України у місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха по так званій Республіці Крим та місту Севастополю та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

б) начальники та заступники начальників міського (районного) сектору, відділу, управління Головного управління ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха по так званій Республіці Крим та місту Севастополю та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

в) начальники та заступники начальників загону, групи, поста, пожежного корабля, водолазної служби Головного управління ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха по так званій Республіці Крим та місту Севастополю та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

г) начальники та заступники начальників сектору, відділу, управління, центру, служби, оперативно-координаційного центру в Головному управлінні ДСНС України у Донецькій та Луганській областях, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

д) начальники та заступники начальників міського (районного) сектору, відділу, управління Головних управлінь ДСНС України у Донецькій та Луганській областях, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

ж) начальники та заступники начальників загону, групи, поста, пожежного корабля, водолазної служби Головних управлінь ДСНС України у Донецькій та Луганській областях, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.*

  1. Громадяни України, які поступили на службу до незаконних органів по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха на окупованих територіях:

а) громадяни України, які поступили на службу на посади начальницького складу (крім начальників та заступників начальників Головних Управлінь) до незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха по так званій Республіці Крим та місту Севастополю та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

б) громадяни України, які поступили на службу на посади начальницького складу (крім міністрів та заступників міністрів) до незаконно створених Російською Федерацією Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та безпосередньо не приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.*

  1. Працівники органів міліції України, які вчинили злочини:

а) начальники та заступники начальників міських, районних, районних у містах, лінійних управлінь (відділів) головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та районних у місті, лінійних управлінь (відділів) Управління у місті Севастополі, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;*

б) начальники та заступники начальників головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, управління у місті Севастополі, міських, районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та управління у місті Севастополі, якщо вони вчинили службову недбалість у формі бездіяльності, – ч. 2 ст. 367 КК України;

в) начальники та заступники начальників районних, районних у містах, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій та Луганській областях, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;*

г) начальники та заступники начальників головних управлінь в Донецькій та Луганській областях, міських, районних, районних у містах, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій та Луганській областях, якщо вони вчинили службову недбалість у формі бездіяльності, – ч. 2 ст. 367 КК України.

  1. Громадяни України, які поступили на службу до незаконних органів поліції (міліції) на окупованих територіях:

а) громадяни України, які поступили на службу на різні не керівні посади до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

б) громадяни України, які поступили на службу на різні не керівні посади до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.*

  1. Працівники органів прокуратури України, які вчинили злочини:

а) прокурор та заступники прокурора міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур та військових прокуратур в Автономній республіці Крим та місті Севастополі, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;*

б) прокурор та заступники прокурора Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур та військових прокуратур в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, якщо вони вчинили службову недбалість у формі бездіяльності, – ч. 2 ст. 367 КК України;

в) прокурор та заступники прокурора міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур та військових прокуратур в Донецькій та Луганській областях, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;*

г) прокурор та заступники прокурора обласних, міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур та військових прокуратур в Донецькій та Луганській областях, якщо вони вчинили службову недбалість у формі бездіяльності, – ч. 2 ст. 367 КК України.

  1. Громадяни України, які поступили на службу до незаконних органів прокуратури та Слідчого Комітету на окупованих територіях:

а) громадяни України, які поступили на службу на не керівні посади працівників органів прокуратури Російської Федерації всіх рівнів та спеціалізації або на не керівні посади до підрозділів Слідчого Комітету РФ, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

б) громадяни України, які поступили на службу на не керівні посади працівників прокуратури всіх рівнів та спеціалізації, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.*

  1. Працівники податкової міліції України, які вчинили злочини:

а) начальники та заступники начальників відділів та відділень (податкова міліція) у міських, районних, районних у місті та об’єднаних Державних податкових інспекцій Головних управлінь Міндоходів України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя міських, районних, районних у місті, міжрайонних податкових інспекцій Федеральної податкової служби Росії по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;*

б) начальники та заступники начальників відділів та відділень (податкова міліція) у міських, районних, районних у місті та об’єднаних Державних податкових інспекцій Головних управлінь ДФС (Міндоходів) України в Донецькій і Луганській областях, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації або до Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.*

Примітка: Якщо громадяни України, перелічені в підпунктах з ознакою (*), працюючи на окупованих територіях України, брали участь у проведенні репресивних заходів щодо громадян України, то за фактами вчинення цих злочинів обов’язково проводиться досудове розслідування у відповідності до чинного Кримінального процесуального кодексу України, і процедура прощення на вказані факти не розповсюджується.

  1. Працівники податкових органів та митниці України, які вчинили злочини:

а) начальники та заступники начальників міських, районних, районних у місті та об’єднаних Державних податкових інспекцій Головних управлінь Міндоходів України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя міських, районних, районних у місті, міжрайонних податкових інспекцій Федеральної податкової служби Росії по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

б) начальники та заступники начальників митних постів Кримської та Севастопольської митниць Міндоходів України, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя митних постів Кримської та Севастопольської митниць Федеральної митної служби Росії і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

в) начальники та заступники начальників спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, міських, районних, районних у місті та об’єднаних Державних податкових інспекцій Головних управлінь ДФС (Міндоходів) України у Донецькій і Луганській областях, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією міських, районних, районних у місті, міжрайонних податкових інспекцій Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

г) начальники та заступники начальників митних постів Донецької (Східної) та Луганської митниць ДФС (Міндоходів) України, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією митних постів митниць Міністерства доходів та зборів чи Державного митного комітету на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які поступили на службу до незаконних податкових та митних органів на окупованій території:

а) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя міських, районних, районних у місті, міжрайонних інспекцій Федеральної податкової служби Росії по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя митних постів Кримської та Севастопольської митниць Федеральної митної служби Росії і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

в) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією міських, районних, районних у місті, міжрайонних податкових інспекцій Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

г) громадяни України, які поступили на службу на посади начальників або заступників начальників незаконно створених Російською Федерацією митних постів митниць Міністерства доходів та зборів чи Державного митного комітету на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які поступили на службу на посаду керівників апарату суду до незаконно створених судів:

а) громадяни України, які поступили на службу в якості керівників апарату суду до судів різної територіальності, спеціалізації та інстанційності, незаконно сформованих Російською Федерацією на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які поступили на службу в якості керівників апарату суду до судів різної територіальності, спеціалізації та інстанційності, незаконно сформованих державою-агресором на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які розголосили державну таємницю, та військовослужбовці України, які розголосили відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, або втратили документи чи матеріали, що містять такі відомості:

а) громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях в Автономній Республіці Крим, місті Севастополі, Донецької та Луганської областей, не маючи умислу на вчинення державної зради, розголосили відомості, що становлять державну таємницю, якщо ці відомості були довірені їм або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, і їх розголошення не спричинило тяжких наслідків, – ч. 2 ст. 328 КК України;

б) військовослужбовці, які в порушення встановлених правил поводження із документами, матеріалами або предметами, втратили довірені їм документи або матеріали, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, чи предмети, відомості про які становлять державну таємницю, – ч. 2 ст. 422 КК України;

в) військовослужбовці, які розголосили довірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради, – ч. 1 ст. 422 КК України.

  1. Громадяни України, які вступили на службу за контрактом до військово-комерційних компаній Російської Федерації, а також на службу до не передбачених законами України воєнізованих формувань на тимчасового окупованих територіях:

а) громадяни України, які вступили на службу за контрактом до військово-комерційних компаній Російської Федерації та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями на території України, і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які вступили на службу до не передбачених законами України воєнізованих формувань, так званих загонів самооборони, та не брали участь у бойових діях, – ч. 1 ст. 260 КК України.

  1. Державні службовці органів державної влади, призначені на посади згідно законодавства України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які вчинили злочини:

а) голови республіканських комітетів, управлінь, Служб, Інспекцій та аналогічних за статусом органів, керівник територіальної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим, заступники міністрів АРК та голови районних державних адміністрацій АРК, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;

б) керівники структурних підрозділів Севастопольської міської державної адміністрації, самостійних управлінь, Інспекцій, Служб та аналогічних органів міста Севастополя, голови районних державних адміністрацій в місті Севастополі, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;

в) голови республіканських комітетів, управлінь, Служб, Інспекцій та аналогічних за статусом органів, керівник територіальної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим, заступники міністрів АРК та голови районних державних адміністрацій АРК, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України;

г) керівники структурних підрозділів Севастопольської міської державної адміністрації, самостійних управлінь, Інспекцій, Служб та аналогічних органів міста Севастополя, голови районних державних адміністрацій в місті Севастополі, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями працювали в незаконних органах окупаційної влади РФ на посадах так званих заступників міністрів окупаційного уряду, голів самостійних урядових Комітетів, Інспекцій, Служб та аналогічних за статусом органів, голів незаконних муніципальних окупаційних адміністрацій або управлінь судової адміністрації в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.
  2. Державні службовці органів державної влади, призначені на посади згідно законодавства України в Донецькій і Луганській областях, які вчинили злочини:

а) керівники структурних підрозділів обласних державних адміністрацій Донецької та Луганської областей, голови державних адміністрацій та керівники самостійних управлінь, Інспекцій, Служб та аналогічних за статусом органів в Донецькій та Луганській областях, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 2 ст. 110 КК України;

б) керівники структурних підрозділів обласних державних адміністрацій Донецької та Луганської областей, голови державних адміністрацій та керівники самостійних управлінь, Інспекцій, Служб та аналогічних за статусом органів в Донецькій та Луганській областях, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями працювали в незаконних органах окупаційної влади РФ на посадах так званих заступників міністрів (керівників структурних підрозділів), заступників голів незаконних міських окупаційних адміністрацій, голів районних, районних у містах окупаційних адміністрацій і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 2 ст. 111 КК України.
  2. Громадяни України, які вчинили злочини проти основ національної безпеки України та особистих прав і свобод людини і громадянина, а також проти громадського порядку до окупації та на окупованих територіях в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі:

а) громадяни України, які шляхом застосування насильства, знищення та пошкодження майна, а також використовуючи транспортні засоби блокували військові частини та підрозділи Збройних Сил України та інші військові формування, чим перешкоджали їх законній діяльності, – ч. 1 ст. 1141 КК України;

б) громадяни України, які, застосовуючи насильство, обман чи погрози, умисно вчиняли дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також інші порушення рівноправності громадян, або якщо ці дії вчинені службовою особою, – ч. 2 ст. 161 КК України;

в) громадяни України, які брали активну участь у вчиненні  масових заворушень, якщо їхні дії не призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, – ч. 1 ст. 294 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян до окупації та на окупованих територіях в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі:

а) громадяни України, які вчинили публічну наругу над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України, – ч. 1 ст. 338 КК України;

б) громадяни України, які захопили будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, – ст. 341 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти основ національної безпеки України та особистих прав і свобод людини і громадянина до окупації та на окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях:

а) громадяни України, які шляхом застосування насильства, знищення та пошкодження майна, а також використовуючи транспортні засоби блокували військові частини та підрозділи Збройних Сил України та інші військові формування, чим перешкоджали їх законній діяльності, – ч. 1 ст. 1141 КК України;

б) громадяни України, які, застосовуючи насильство, обман чи погрози, умисно вчиняли дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також інші порушення рівноправності громадян, або якщо ці дії вчинені службовою особою, – ч. 2 ст. 161 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти громадської безпеки та громадського порядку до окупації та на окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях:

а) громадяни України, які, використовуючи різні способи, пов’язані із безпосереднім психічним чи фізичним впливом, примушували іншого громадянина, усупереч його бажанню, вчинити терористичний акт, – ч. 1 ст. 2581 КК України;

б) громадяни України, які публічно закликали до вчинення терористичного акту, а також розповсюджували, виготовляли чи зберігали з метою розповсюдження матеріали з такими закликами, в тому числі з використанням засобів масової інформації, – ст. 2582 КК України;

в) громадяни України, які брали активну участь у вчиненні масових заворушень, якщо їхні дії не призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, – ч. 1 ст. 294 КК України.

  1. Громадяни України, які вчинили злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян до окупації та на окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях:

а) громадяни України, які вчинили публічну наругу над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України, – ч. 1 ст. 338 КК України;

б) громадяни України, які захопили будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, – ст. 341 КК України.

 

Стаття 11. Злочини невеликої тяжкості, за вчинення яких застосовується процедура прощення

Процедура прощення може застосовуватись до громадян України, які в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території вчинили в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України злочини невеликої тяжкості, а саме:

  1. Організатори незаконних виборчих процесів:

а) члени виборчих комісій усіх рівнів, сформованих згідно законодавства України на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (за виключенням Виборчої комісії Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської виборчої комісії), офіційні спостерігачі від кандидатів та політичних партій та довірені особи кандидатів та політичних партій, які брали участь в підготовці та проведенні незаконного загальнокримського референдуму, – ч. 1 ст. 110 КК України;

б) члени виборчих комісій усіх рівнів, незаконно сформованих на окупованих територіях України (крім незаконних виборчої комісії так званих Республіки Крим та Севастопольської міської виборчої комісії), офіційні спостерігачі від кандидатів та політичних партій та довірені особи кандидатів та політичних партій, які брали участь в підготовці та проведенні незаконних референдумів та виборів на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – ч. 3 ст. 111 КК України;

в) члени виборчих комісій усіх рівнів, сформованих згідно законодавства України на території Донецької та Луганської областей (за виключенням Донецької та Луганської обласних виборчих комісій), які брали участь в підготовці та проведенні незаконного референдуму на території Донецької та Луганської областей, – ч. 1 ст. 110 КК України;

г) члени виборчих комісій усіх рівнів, незаконно сформованих на окупованих територіях України (крім центральних виборчих комісій, незаконно сформованих на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей), офіційні спостерігачі від кандидатів та політичних партій та довірені особи кандидатів та політичних партій, які брали участь в підготовці та проведенні незаконних референдумів та виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, – ч. 3 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які висувались та були зареєстровані кандидатами міських, сільських та селищних голів (керівників), але не були обрані на дані посади в окупаційній адміністрації держави-агресора на незаконних виборах на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.
  2. Депутати, обрані згідно законодавства України, які вчинили злочини:

а) депутати сільських та селищних рад Автономної Республіки Крим, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 1 ст. 110 КК України;

б) депутати сільських та селищних рад у місті Севастополі, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 1 ст. 110 КК України;

в) депутати сільських та селищних рад Донецької та Луганської областей, обрані у відповідності до законодавства України, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 1 ст. 110 КК України.

  1. Громадяни України, обрані до незаконних органів окупаційної влади на окупованих територіях:

а) громадяни України, які незаконно висувались та були зареєстровані на незаконних виборах як кандидати в депутати незаконних представницьких органів муніципальних утворень всіх рівнів, незаконно сформованих окупаційною владою на території  Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, але не обрались і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України;

б) громадяни України, які незаконно висувались як кандидати в депутати та були зареєстровані на виборах в депутати незаконних органів місцевого самоврядування, сформованих окупаційною владою держави-агресора на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, але не обрались і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.

  1. Працівники податкової міліції України, які вчинили злочини:

а) податкові міліціонери (не керівники) у Головних управліннях Міндоходів в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у міських, районних, районних у місті та об’єднаних Державних податкових інспекціях Головних управлінь Міндоходів України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або до Управлінь та інспекцій Федеральної податкової служби у регіоні по так званій Республіці Крим та по місту Севастополю і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України;*

б) податкові міліціонери (не керівники) у Головних управліннях ДФС (Міндоходів) України у Донецькій і Луганській областях, у міських, районних, районних у місті та об’єднаних Державних податкових інспекціях Головних управлінь ДФС (Міндоходів) України в Донецькій і Луганській областях, які після оголошення ДФС України наказу про переміщення територіальних органів, які знаходились на тимчасово неконтрольованих територіях, в інші населені пункти не виконали наказ та перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією органів внутрішніх справ усіх рівнів та спеціалізації або до Міністерства доходів та зборів чи Державної податкової служби на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.*

Примітка: Якщо громадяни України, перелічені в підпунктах з ознакою (*), працюючи на окупованих територіях України, брали участь у проведенні репресивних заходів щодо громадян України, то за фактами вчинення цих злочинів обов’язково проводиться досудове розслідування у відповідності до чинного Кримінального процесуального кодексу України, і процедура прощення на вказані факти не розповсюджується.

  1. Громадяни України, які вступили на службу за контрактом до військово-комерційних компаній Російської Федерації та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями, за межами території України і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.
  2. Державні службовці органів державної влади, призначені на посади згідно законодавства України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які вчинили злочини:

а) заступники голів республіканських комітетів, управлінь, Служб, Інспекцій та аналогічних за статусом органів, заступники керівника територіальної судової адміністрації, керівники структурних підрозділів міністерств в Автономній Республіці Крим, заступники голів районних державних адміністрацій АРК, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 1 ст. 110 КК України;

б) заступники керівників самостійних управлінь, Інспекцій, Служб та аналогічних органів міста Севастополя, заступники голів районних державних адміністрацій в місті Севастополі, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 1 ст. 110 КК України;

в) заступники голів республіканських комітетів, управлінь, Служб, Інспекцій та аналогічних за статусом органів, заступники керівника територіальної судової адміністрації, керівники структурних підрозділів міністерств в Автономній Республіці Крим, заступники голів районних державних адміністрацій АРК, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями працювали в незаконних органах окупаційної влади РФ на посадах керівників структурних підрозділів міністерств так званого окупаційного уряду, керівників структурних підрозділів незаконної окупаційної адміністрації у місті Севастополі, заступників голів самостійних урядових Комітетів, Інспекцій, Служб та аналогічних за статусом органів, заступників голів незаконних муніципальних окупаційних адміністрацій або управлінь судової адміністрації в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.
  2. Державні службовці органів державної влади, призначені на посади згідно законодавства України в Донецькій і Луганській областях, які вчинили злочини:

а) заступники голів районних державних адміністрацій та керівників самостійних управлінь, Інспекцій, Служб та аналогічних за статусом органів в Донецькій та Луганській областях, якщо вони посягали на територіальну цілісність і недоторканність України, – ч. 1 ст. 110 КК України;

б) заступники голів районних державних адміністрацій та керівників самостійних управлінь, Інспекцій, Служб та аналогічних за статусом органів в Донецькій та Луганській областях, які перейшли на роботу до незаконних органів окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.

  1. Громадяни України, які, знаходячись на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями працювали в незаконних органах окупаційної влади РФ на посадах голів незаконних сільських та селищних окупаційних адміністрацій та заступників голів незаконних районних, районних у містах окупаційних адміністрацій і тим самим вчинили державну зраду у формі свідомого колабораціонізму, – ч. 3 ст. 111 КК України.

 

Стаття 12. Спеціальні суб’єкти, які звільняються від кримінальної відповідальності за співпрацю з ворогом

Звільняються від кримінальної відповідальності за співпрацю з ворогом громадяни України, які в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території виконували обов’язки та безпосередньо приймали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та запобіганні техногенних і екологічних катастроф, а саме:

  1. Працівники органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим та  у місті Севастополі, які перейшли на службу до незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місту Севастополю:

а) начальники та заступники начальників сектору, відділу, управління, центру, служби, оперативно-координаційного центру в Головному управлінні ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі;

б) начальники та заступники начальників міського (районного) сектору, відділу, управління Головного управління ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі;

в) начальники та заступники начальників загону, групи, поста, пожежного корабля, водолазної служби Головного управління ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі;

г) начальники караулу, відділень водолазно-рятувальних (піротехнічних) робіт, начальник чергової зміни, командир (начальник) відділення Головного управління ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі;

д) рядовий склад Головного управління ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Управління ДСНС України у місті Севастополі.

  1. Працівники органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій та Луганській областях, які  перейшли на службу до незаконно створених Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях:

а) начальники та заступники начальників сектору, відділу, управління, центру, служби, оперативно-координаційного центру в Головному управлінні ДСНС України у Донецькій та Луганській областях;

б) начальники та заступники начальників міського (районного) сектору, відділу, управління Головних управлінь ДСНС України у Донецькій та Луганській областях;

в) начальники та заступники начальників загону, групи, поста, пожежного корабля, водолазної служби Головних управлінь ДСНС України у Донецькій та Луганській областях;

г) начальники караулу, відділень водолазно-рятувальних (піротехнічних) робіт, начальник чергової зміни, командир (начальник) відділення Головних управлінь ДСНС України у Донецькій та Луганській областях;

д) рядовий склад Головних управлінь ДСНС України у Донецькій та Луганській областях.

  1. Громадяни України, які поступили на службу на посади рядового та керівного складу незаконно створених Російською Федерацією Головних Управлінь Міністерства РФ по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійного лиха на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та місту Севастополю, а також незаконно створених  Міністерств надзвичайних ситуацій на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Стаття 13. Дії, які за Законом не вважаються злочинами

  1. За цим Законом не вважаються злочинами дії громадян України щодо отримання документів, які посвідчують особу чи її права, виданих окупаційною адміністрацією Російської Федерації або окупаційною владою, створеною державою-агресором на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, сплата податків та інших обов’язкових платежів на окупованих територіях, а також участь у голосуванні на незаконних виборах та референдумах.
  2. Згідно із статтею 51 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни та Резолюцією третього комітету Генеральної Асамблеї ООН від 15 листопада 2016 року, держава-окупант не має права здійснювати примусовий призов громадян України на строкову військову службу. Такі дії вважаються порушенням міжнародного права, а громадяни, незаконно призвані на строкову військову службу, звільняються від відповідальності.

Стаття 14. Особливості покарання за колабораціонізм

  1. Дії громадянина України, який співпрацюючи з ворогом на окупованій частині території України, обіймав посади, перелічені в статтях 10 та 11 цього Закону, вважаються свідомим колабораціонізмом, і він притягується до кримінальної відповідальності, у відповідності до вимог цього Закону та Кримінального кодексу України.
  2. Дії громадянина України, який співпрацюючи з ворогом на окупованій частині території України, обіймав посади, нижче за значимістю ніж перелічені в статтях 10 та 11 цього Закону, та виконував роботу, необхідну для нормальної життєдіяльності та задоволення потреб населення, що проживає на цій території, вважаються вимушеним колабораціонізмом і такий громадянин до кримінальної відповідальності за цим Законом не притягується.
  3. Також за цим Законом за вчинення свідомого колабораціонізму до кримінальної відповідальності притягуються громадяни України, які співпрацюючи з ворогом на окупованій частині території України, обіймали посади в органах окупаційної влади, що не перелічені в статтях 10 та 11 цього Закону, однак за своїм статусом, рівнозначні таким посадам.

 

Розділ III

ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

        

Стаття 15. Порядок подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення

  1. Громадянин України має право письмово звернутись до місцевого загального суду із заявою про вчинене кримінальне правопорушення та з проханням про прощення за злочини невеликої або середньої тяжкості, які він вчинив у період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України.
  2. Заява про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення подаються громадянином України індивідуально, добровільно та особисто. Прохання про прощення та заява про вчинене кримінальне правопорушення подаються разом.
  3. Громадянин України повинен звернутись із заявою про вчинене кримінальне правопорушення та проханням про прощення до канцелярії місцевого загального суду за місцем свого постійного чи тимчасового проживання, а в окремих випадках – до іншого місцевого загального суду, що здійснюють свої повноваження на території, підконтрольній органам державної влади України.
  4. Співробітник канцелярії місцевого загального суду, до якого подана заява та прохання про прощення, повинен пересвідчитись в особі заявника, зареєструвати документи у відповідному реєстрі прохань про прощення та надати заявникові письмову довідку про прийняття заяви та прохання з обов’язковою вказівкою дати та номера їхньої реєстрації.
  5. Забороняється відмовляти в прийнятті заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення за будь-яких мотивів, окрім відсутності установчих даних про особу заявника або відсутності одного з документів – заяви чи прохання.
  6. Анонімні, тобто не підписані або підписані підробленим підписом чи написані від імені вигаданої особи, заяви та прохання не можуть слугувати приводом для їхньої офіційної реєстрації.
  7. В окремих випадках, передбачених цим Законом, прохання про прощення подається особою до суду через органи Національної поліції України, Службу безпеки України або прокурора.

Стаття 16. Заява про вчинене кримінальне правопорушення

  1. Заява про вчинене кримінальне правопорушення – це добровільне, особисте і безпосереднє письмове звернення особи до місцевого загального суду, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, до органів Національної поліції України, Служби безпеки України, слідчого або прокурора, про вчинення нею злочину в період збройної агресії Російської Федерації проти України на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України.
  2. Заява про вчинене кримінальне правопорушення подається в письмовій формі та повинна бути підписана особою, від якої вона подається.
  3. У заяві про вчинене кримінальне правопорушення повинні міститися:
  • анкетні дані особи, яка подає заяву (прізвище, ім’я і по батькові; число, місяць та рік народження; місце народження; адреса реєстрації та місця фактичного проживання; номери телефонів для зв’язку);
  • інформація про протиправні діяння, які вчинила особа в період збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини її території в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України.
    1. Заява про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення враховуються як обставини, які пом’якшують покарання відповідно до положень, передбачених у пункті першому частини першої статті 66 Кримінального кодексу України.

Стаття 17. Прохання про прощення

  1. Прохання про прощення – це добровільне, особисте і безпосереднє письмове звернення особи до держави Україна, яке подається до місцевого загального суду, а в окремих випадках, визначених цим Законом, через органи Національної поліції України, Служби безпеки України, слідчого або прокурора, в якому вона визнає свою вину і просить в Українського народу та держави прощення за злочини невеликої або середньої тяжкості, які вона вчинила в період збройної агресії Російської Федерації в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України.
  2. Прохання про прощення повинно бути підписано особою, від якої воно подається.
  3. У проханні про прощення повинні міститися:
  • анкетні дані особи, яка подає прохання (прізвище, ім’я і по батькові; число, місяць та рік народження; місце народження; адреса реєстрації та місця фактичного проживання; номери телефонів для зв’язку);
  • визнання заявником своєї винуватості у скоєнні злочинів, про які він повідомив у заяві про вчинене кримінальне правопорушення, яка подається разом із проханням про прощення;
  • згода з застосуванням до заявника альтернативного основного покарання, передбаченого цим Законом.

 

 

 

Стаття 18. Текст прохання про прощення

Я, громадянин України (прізвище, ім’я і по батькові), в період збройної агресії Російської Федерації проти нашої країни вчинив в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України кримінальне правопорушення, обставини про яке (які) викладені мною в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, яка надана мною разом з даним проханням про прощення.

Визнаю свою провину, щиро каюсь та прошу в Українського народу та держави прощення за вчинений (ні) мною злочин (и).

Прошу застосувати до мене процедуру прощення та альтернативне основне покарання, передбачене Законом України «Про відповідальність».

Про себе повідомляю таке: число, місяць та рік народження; місце народження; адреса реєстрації та місця фактичного проживання; номери телефонів для зв’язку.

        

Стаття 19. Особливості подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення до офіційного припинення окупації

  1. Особа, яка припинила співпрацю з ворогом та до офіційного закінчення окупації самостійно виїжджає з окупованої частини території на територію, підконтрольну органам державної влади України, повинна безпосередньо на пункті пропуску на лінії розмежування звернутись до представників Національної поліції України або Служби безпеки України та подати відповідні заяву про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення або не пізніше 14 днів після перетину лінії розмежування звернутись з відповідними документами до місцевого загального суду за місцем фактичного перебування.
  2. Слідчий органів Національної поліції чи Служби безпеки України, отримавши заяву про вчинене кримінальне правопорушення та адресоване до суду прохання про прощення, повинен, не вносячи відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у строк не більше семи днів, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, провести перевірку викладених в заяві обставин та за результатами перевірки прийняти одне з таких рішень:
  • у випадку, якщо в діях заявника, про які він вказав у заяві, будуть встановлені ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування та розпочати розслідування відповідно до вимог, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;
  • у випадку, якщо в діях заявника, про які він вказав у заяві, містяться ознаки злочину невеликої або середньої тяжкості, що підпадають під дію цього Закону, відмовити у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування та направити заяву, разом із матеріалами перевірки та поданим особою проханням про прощення, до місцевого загального суду за територією знаходження правоохоронного органу, який проводив перевірку.
  1. Матеріали перевірки, разом із заявою про вчинене кримінальне правопорушення та проханням про прощення, направляються до місцевого загального суду не пізніше трьох днів від дати відмови у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
  2. У разі, якщо всі кримінальні правопорушення, про які повідомила особа, підпадають під дію статей 10, 11 або 12 цього Закону, досудове розслідування за фактами їхнього вчинення не проводиться.
  3. Якщо громадянин України приховав від правоохоронних органів обставини вчинення ним у період збройної агресії Російської Федерації в інтересах держави-агресора на шкоду інтересам України кримінальних правопорушень, за які судом не може бути застосована процедура прощення і про які стало відомо правоохоронним органам, то він несе відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України без застосування норм цього Закону. Провадження за виявленими обставинами вчинення злочину проводиться у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Стаття 20. Порядок подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення в ході досудового розслідування

  1. Якщо органами Національної поліції України або Служби безпеки України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення особою кримінальних правопорушень, які підпадають під дію цього Закону, а термін подачі особою заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення не закінчений, особа, відносно якої розпочато досудове розслідування та яка викликана до правоохоронних органів, має право до оголошення їй підозри добровільно звернутись через слідчого або прокурора до суду за місцем знаходження органу, який проводить розслідування, з заявою про вчинене нею кримінальне правопорушення та проханням про прощення.
  2. Слідчий або прокурор, дослідивши в ході досудового розслідування усі вказані особою в поданій нею заяві про вчинене кримінальне правопорушення обставини, до оголошення про підозру приймає таке рішення:
  • якщо вчинені особою кримінальні правопорушення відповідають визначеним цим Законом критеріям і до неї може бути застосована процедура прощення, – закриває кримінальне провадження та не пізніше трьох днів направляє матеріали досудового розслідування, разом з заявою про вчинене кримінальне правопорушення та проханням про прощення, до суду для розгляду по суті;
  • у разі відсутності підстав для застосування до особи у відповідності з цим Законом процедури прощення продовжує провадження досудового розслідування відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Заява про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення долучаються до матеріалів досудового розслідування.
  1. Якщо стосовно особи проводиться досудове слідство за підозрою у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а вона також вчинила кримінальні правопорушення, які підпадають під дію цього Закону, особа має право подати прохання про прощення до суду за вчинення цих злочинів. Подання такого прохання не зупиняє слідство за підозрою у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Стаття 21. Строки подачі заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення

  1. Строки подачі заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення становлять шість місяців:

а) з офіційної дати припинення окупації частини території України, на якій особа фактично проживає;

б) від дати вступу цього Закону в силу, якщо особа самостійно виїхала з окупованої території України до прийняття цього Закону.

  1. Якщо особа, яка припинила співпрацю з ворогом, самостійно виїхала з окупованої території після вступу в дію цього Закону та не звернулась безпосередньо на пункті пропуску на лінії розмежування до представників Національної поліції України або Служби безпеки України і не подала відповідні заяву про вчинене кримінальне правопорушення і прохання про прощення, термін подання заяви та прохання становить 14 днів від часу перетину лінії розмежування.

 

Стаття 22. Порядок розгляду заяви судом

  1. Після отримання судом заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення, а в окремих випадках разом із ними також матеріалів перевірки або досудового розслідування, суд у п’ятиденний строк від дня отримання матеріалів вивчає викладені в них обставини і призначає дату судового засідання, про що повідомляється прокурор, особа, яка подала заяву і прохання, та її захисники.
  2. Суд розглядає тільки ті факти вчинення кримінальних правопорушень, про які заявник повідомив у своїй заяві або в ході судового засідання із розгляду цієї заяви.
  3. Судовий розгляд проводиться відповідно до порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України.
  4. За результатами судового розгляду суд ухвалює одне з таких рішень:
  • у випадку, якщо відомості, вказані в заяві про вчинене кримінальне правопорушення або в ході судового засідання із розгляду цієї заяви, відповідають критеріям цього Закону для застосування процедури прощення, суд ухвалює, в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, вирок, в якому від імені держави Україна визнає особу винною у вчинені нею кримінального правопорушення і призначає замість покарання у вигляді позбавлення волі альтернативне основне покарання на певний строк, залежно від тяжкості скоєного злочину, у вигляді тимчасового позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, роботу в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах у державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та в референдумі на строк, визначений цим Законом;
  • у випадку, якщо вказані в заяві діяння не містять ознаки складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, суд відмовляє у задоволенні заяви та закриває провадження;
  • у випадку, якщо вказані в заяві злочини вчинені особою, яка відповідає критеріям, визначеним у статті 12 цього Закону, суд виносить ухвалу, якою звільняє особу від кримінальної відповідальності;
  • у випадку, якщо в ході судового розгляду отримана інформація про наявність у діях особи, щодо якої розпочато процедуру прощення, ознак тяжкого або особливо тяжкого злочину, суд відмовляє у застосуванні процедури прощення та направляє матеріали до прокуратури для подальшого внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і проведення розслідування у відповідності до Кримінального процесуального кодексу України.
  1. Копії вироку, після вступу в законну силу, не пізніше трьох днів направляються до Генеральної прокуратури України для врахування досліджених вироком кримінальних правопорушень у Єдиному реєстрі досудових розслідувань та до Державного реєстру виборців.

 

Стаття 23. Строки позбавлення та призупинення прав за вироком суду

  1. Суд при ухваленні вироку і призначенні альтернативного основного покарання у вигляді тимчасового позбавлення та призупинення відповідних прав на певний строк повинен керуватись таким:
  • за злочини невеликої тяжкості, перелічені в статті 11 цього Закону, за вчинення яких відповідно до Кримінального кодексу України передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, призначається альтернативне основне покарання на строк п’ять років;
  • за злочини середньої тяжкості, перелічені в статті 10 цього Закону, за вчинення яких відповідно до Кримінального кодексу України передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, призначається альтернативне основне покарання на строк десять років.
  1. Якщо особа вчинила злочини невеликої та середньої тяжкості, суд, ухвалюючи вирок за сукупністю злочинів, визначає остаточне альтернативне основне покарання у вигляді тимчасового позбавлення та призупинення відповідних прав шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

 

Розділ IV

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності від дня, наступного за днем його офіційного опублікування.
  2. Державній судовій адміністрації України в місячний термін від дня набрання чинності цим Законом затвердити Порядок реєстрації та централізованого обліку судами поданих громадянами України відповідно до цього Закону заяв про вчинене кримінальне правопорушення та прохань про прощення, а також реєстрації судових проваджень за скороченою процедурою, щодо розгляду цих матеріалів.
  1. Генеральній прокуратурі України в місячний термін від дня набрання чинності цим Законом у встановленому порядку внести зміни до Положення про Єдиний державний реєстр досудових розслідувань з метою реєстрації вчинених кримінальних правопорушень, стосовно яких судом винесено обвинувальний вирок у відповідності до вимог, передбачених цим Законом.
  2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з моменту набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

  1. Міністерству освіти і науки України протягом місяця з моменту набрання чинності цим Законом затвердити порядок обліку та відсторонення від роботи викладачів, яким відповідно до рішення суду заборонено займатись викладацькою діяльністю на певний строк.
  2. Державному реєстру виборців у місячний термін затвердити порядок внесення відповідних відомостей до реєстру виборців щодо осіб, яким тимчасово призупинено право брати участь у виборах.
  3. Внести зміни до Кримінального кодексу України:
  • частину третю статті 18 викласти в такій редакції: «Спеціальним суб’єктом злочину також є фізична осудна особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями усвідомлено, добровільно, умисно співпрацювала чи співпрацює з ворогом в інтересах держави-агресора в умовах збройної агресії або в період збройного конфлікту на окупованій частині території України, якщо ці дії не мали значного впливу або мали незначний вплив на порушення суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної чи інформаційної безпеки України». Частини третю та четверту цієї статті вважати частинами четвертою та п’ятою;
  • доповнити Кодекс статтею 48-1 такого змісту: «Стаття 481 Звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про відповідальність».

Особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що саме ця особа, відповідно до Закону «Про відповідальність», звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням дотримання окремих умов, визначених Законом України «Про прощення» ».

  • частину першу статті 51 доповнити пунктом четвертим та викласти його в такій редакції: «тимчасове позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, роботу в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах у державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та в референдумі.». Пункти 4 – 12 частини першої цієї статті вважати відповідно пунктами 5 – 13;
  • у назві статті 52 після слів: «Основні,» доповнити словами: «альтернативні основні».

Частину другу статті 52 викласти в такій редакції: «Альтернативними основними покараннями є тимчасове позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, роботу в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах у державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та в референдумі.

Альтернативне основне покарання застосовується за спеціальним Законом як заміна основного покарання у вигляді позбавлення волі» .

У частині четвертій статті 52 після слів: «За один злочин може бути призначено лише одне основне» додати слова: «або альтернативне основне». Після слів: «цим Кодексом.» доповнити новим реченням: «До альтернативного основного покарання додаткові покарання не приєднуються» .

Частини другу – п’яту статті 52 вважати відповідно частинами третьою – шостою цієї статті;

  • доповнити Кодекс статтею 551 такого змісту: «Стаття 551 Тимчасове позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, роботу в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах у державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та в референдумі.
  1. Тимчасове позбавлення та призупинення прав – це комплекс альтернативних заходів, що застосовується судом замість основного покарання у вигляді позбавлення волі за скоєння злочину невеликої або середньої тяжкості у випадках, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням вимог, викладених у прийнятому Верховною Радою України Законі України «Про відповідальність».
  2. Термін позбавлення та призупинення прав призначається судом у залежності від тяжкості вчиненого злочину на п’ять або десять років.
  3. Позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, роботу в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади передбачає тимчасову заборону особи працювати на посадах в органах законодавчої та виконавчої влади, призначатись на посади судді в органах судової влади, а також займати посади в органах місцевого самоврядування, Адміністрації Президента України, Державного управління справами, Секретаріату Кабінету Міністрів України та створених Президентом України, Кабінетом Міністрів України та іншими органами державної влади постійно діючих допоміжних органах.
  4. Позбавлення права на роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах передбачає тимчасову заборону особи бути членом виборчих комісій усіх рівнів по виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост, а також бути членом комісій із проведення всеукраїнського та місцевого референдумів.
  5. Позбавлення права на військову службу передбачає тимчасову заборону особи обіймати будь-які посади на військовій службі, крім військовослужбовців строкової служби та військовослужбовців, призваних по мобілізації, у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.
  6. Позбавлення права на роботу в правоохоронних органах передбачає тимчасову заборону особи обіймати будь-які посади в органах прокуратури України, Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань України, органах Державної прикордонної служби України, органах Державної фіскальної служби України, органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, органах державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, а також в інших органах, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
  7. Позбавлення права на роботу у судових органах передбачає тимчасову заборону особи обиратись до Вищої Ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначатись на будь-які посади до Національної школи суддів України, Державної судової адміністрації України, апаратів Вищої Ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради судів України та апаратів усіх судів, які складають судову систему України.
  8. Позбавлення права на роботу на керівних посадах у державних підприємствах, закладах та установах передбачає заборону займати посади керівників підприємств, закладів та організацій державної форми власності, а також займати посади у виконавчих органах товариств, у яких частка держави перевищує 50 відсотків установчого капіталу.
  9. Позбавлення права на викладацьку діяльність передбачає тимчасову заборону особи обіймати будь-які посади в закладах вищої освіти, професійно-технічних навчальних закладах, закладах загальної середньої та дошкільної освіти, які передбачають викладання певних предметів та дисциплін.
  10. Позбавлення права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою передбачає тимчасову заборону особи бути кандидатом та обиратись Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою.
  11. Призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та в референдумі передбачає тимчасове призупинення особи права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та в референдумі»;

6) частину першу статті 65 доповнити пунктом четвертим такого змісту: «враховуючи положення прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про відповідальність»»;

7) у частині першій статті 69 після слів: «встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу» доповнити словами: «крім випадків, передбачених Законом  України «Про відповідальність»;

8) частину першу статті 89 доповнити пунктом 51 такого змісту: «особи, засуджені до альтернативного основного покарання за Законом України «Про відповідальність», якщо вони протягом двох років із дня відбуття покарання не вчинять нового злочину»;

9) доповнити статтю 110 частиною першою в такій редакції: «Умисні дії, вчинені з метою створення передумов для зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, – караються позбавленням волі на строк до двох років» .

Частини першу, другу і третю цієї статті вважати відповідно частинами другою, третьою та четвертою.

Частину третю статті 110 викласти в такій редакції: «Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».

Частину четверту статті 110 викласти в такій редакції: «Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої» .

10) доповнити статтю 111 частиною другою в такій редакції: «Державна зрада, вчинена у формі свідомого колабораціонізму, тобто усвідомлене, добровільне, умисне співробітництво громадянина України з ворогом в інтересах держави-агресора в умовах збройної агресії або в період збройного конфлікту, якщо ці дії мали значний вплив, але не завдали суттєвої шкоди суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної чи інформаційної безпеки України, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої».

Доповнити статтю 111 частиною третьою в такій редакції: «Державна зрада, вчинена у формі свідомого колабораціонізму, тобто усвідомлене, добровільне, умисне співробітництво громадянина України з ворогом в інтересах держави-агресора в умовах збройної агресії або в період збройного конфлікту, якщо ці дії мали незначний вплив на порушення суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної чи інформаційної безпеки України, – караються позбавленням волі на строк до двох років». Частину другу цієї статті вважати відповідно частиною четвертою.

Доповнити статтю 111 Приміткою в такій редакції:

«1. У статтях 18 та 111 цього Кодексу незначним впливом визнається діяння особи, яка, співпрацюючи з ворогом на окупованій території, виконує незначну роботу, результати якої можуть бути змінені або скасовані вищою інстанцією і, таким чином, результати цієї діяльності не можуть завдати шкоди порушенню суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної чи інформаційної безпеки України.

2.У статтях 18 та 111 цього Кодексу значним впливом, який не завдав суттєвої шкоди визнається діяння особи, яка, співпрацюючи з ворогом на окупованій території, виконує роботу, результати якої мають суттєве значення для окупаційної адміністрації, однак ці результати не носять остаточного характеру та можуть бути змінені або скасовані вищою інстанцією і, таким чином, вони не можуть завдати шкоди порушенню суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної чи інформаційної безпеки України» .

11) статтю 1141 викласти в такій редакції: «1. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

  1. Організація та керування діями осіб з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період,– карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
  2. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років».

12) Статтю 294 викласти в такій редакції: «1. Активна участь у масових заворушеннях, що супроводжувались насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, якщо ці дії не призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

  1. Організація масових заворушень, що супроводжувались насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях із застосуванням зброї, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
  2. Дії, передбачені частиною першою та другою цієї статті, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, – карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.»
  1. Внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України:
  • частину першу статті 3 доповнити пунктом 27 у такій редакції: «учасники судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», – прокурор, особа, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду у відповідності до спеціального Закону, та її захисники»;
  • частину першу статті 30 викласти в такій редакції: «У кримінальному провадженні та в судовому провадженні щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом»;
  • у частині першій статті 31 після слів: «Кримінальне провадження» доповнити словами: «та судове провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»».

У частині четвертій статті 31 після слів: «Кримінальне провадження» доповнити словами: «та судове провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до спеціального Закону».

У частині п’ятій статті 31 після слів: «Кримінальне провадження» доповнити словами: «та судове провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • частину першу статті 33 викласти в такій редакції: «Кримінальне провадження та судове провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», в першій інстанції здійснюють місцеві загальні (окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або в місті, або в районі (районах) і місті (містах)) суди» .

Частину другу статті 33 викласти в такій редакції: «Кримінальне провадження та судове провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», в апеляційній інстанції здійснюють апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах».

У частині третій статті 33 після слів: «Кримінальне провадження» доповнити словами: «та судове провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • назву статті 34 викласти в такій редакції: «Направлення кримінального провадження та судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», з одного суду до іншого».

Частину першу статті 34 викласти в такій редакції: «Кримінальне провадження та судове провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», передається на розгляд іншого суду, якщо:».

Пункт перший частини першої статті 34 викласти в такій редакції: «до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження та матеріали, подані відповідно до Закону «Про відповідальність», надійшли до суду з порушенням правил територіальної підсудності;».

У другому абзаці частини першої статті 34 після слів: «До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження» доповнити словами: «та матеріали, подані відповідно до Закону «Про відповідальність»».

У частині другій статті 34 після слів: «Питання про направлення кримінального провадження» доповнити словами: «та судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»».

У частині третій статті 34 після слів: «Питання про направлення кримінального провадження» доповнити словами: «та судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»».

У частині четвертій статті 34 після слів: «Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження» доповнити словами:«або судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • викласти частину третю статті 36 у такій редакції: «Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів державипід час судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»». Частини третю – шосту вважати відповідно частинами четвертою – сьомою;
  • у частині першій статті 37 після слів: «визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування,» доповнити словами: «а в судовому провадженні щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», після повідомлення судом про надходження до нього таких матеріалів».

У частині другій статті 37 після слів: «Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні» доповнити словами: «та судовому провадженні щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»».

У частині третій статті 37 після слів: «Якщо прокурор, який» доповнити словами: «здійснює повноваження прокурора» та після слів: «у відповідному кримінальному провадженні» доповнити словами: «та судовому провадженні щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • частину другу статті 43 викласти в такій редакції: «Засудженими у кримінальному провадженні є обвинувачений або особа, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», щодо яких обвинувальний вирок суду набрав законної сили».

Частину третю статті 43 викласти в такій редакції: «Виправданий, засуджений мають права обвинуваченого або особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», передбачені статтями 42 та 601 цього Кодексу в обсязі, необхідному для їхнього захисту на відповідній стадії судового провадження.»;

  • частину першу статті 45 після слів: «Захисником є адвокат, який здійснює захист» доповнити словами: «особи, що звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;
  • частину п’яту статті 46 після слів: «Захисник має право брати участь у» доповнити словами: «судовому провадженні щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»»;
  • частину першу статті 47 після слів: «свобод і законних інтересів» доповнити словами: «особи, що звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Частину третю статті 47 після слів: «Захисник без згоди» доповнити словами: «особи, що звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Пункт перший частини четвертої статті 47 викласти в такій редакції: «якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному та судовому провадженні».

Пункт третій частини четвертої статті 47 після слів: «умисного невиконання» доповнити словами: «особою, що звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • частину першу статті 48 після слів: «Захисник може в будь-який момент бути залученим» доповнити словами: «особою, що звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»», після слів: «до участі у кримінальному» доповнити словами: «чи судовому»;
  • частину другу статті 52 після слів: «забезпечується у кримінальному» доповнити: «та судовому».

У пункті четвертому частини другої статті 52 після слів: «ведеться кримінальне» доповнити словами: «або судове».

Доповнити частину другу статті 52 пунктом 10 в такій редакції: «10) щодо осіб, які звернулись до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду, відповідно до Закону «Про відповідальність», – з моменту подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення.»;

  • частину першу статті 54 викласти в такій редакції: «Підозрюваний, обвинувачений або особа, що звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», має право відмовитися від захисника або замінити його.

Частину другу статті 54 після слів: «фіксується у протоколі процесуальної дії» доповнити словами: «або в окремо складеному протоколі про відмову від захисника»;

  • параграф п’ятий викласти в такій редакції: «Інші учасники кримінального та судового провадження»;
  • доповнити Кодекс статтею 601 в такій редакції: «Стаття 601.Заявник за Законом «Про відповідальність»
    1. Заявником за Законом «Про відповідальність» є фізична, осудна особа, громадянин України, який звернувся до органів Національної поліції України, Служби безпеки України, слідчого, прокурора та суду із заявою про вчинене кримінальне правопорушення і проханням про прощення та наполягає на розгляді викладених ним у заяві фактів у спрощеному судовому провадженні та застосуванні до нього покарання, передбаченого Кримінальним кодексом України і Законом «Про прощення».
    2. Заявник має право:

1) отримати від органів Національної поліції України, Служби безпеки України, слідчого, прокурора та суду, до якого він подав заяву про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення, відповідно до Закону «Про відповідальність», документ, який підтверджує їхнє прийняття і реєстрацію;

2) мати захисника з моменту подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення;

3) заявляти відводи;

4) давати пояснення, показання з приводу поданої заяви;

5) подавати на підтвердження своєї заяви речі та документи;

6) користуватися рідною мовою, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави;

7) отримувати інформацію про розгляд заяви та прохання про прощення судом;

8) одержувати копію судового рішення;

9) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судове рішення та ініціювати його перегляд, знати про подані на нього апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд рішення, подавати на них заперечення.»;

17) частину першу статті 68 викласти в такій редакції: «У разі необхідності у кримінальному та судовому провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального та судового провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача)».

Частину четверту статті 68 викласти в такій редакції: «Перед початком процесуальної дії сторона кримінального та судового провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком, особою, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», і роз’яснюють його права і обов’язки»;

  • назву статті 75 викласти в такій редакції: «Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному та судовому провадженні».

Частину першу статті 75 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

У пункті першому частини першої статті 75 після слів: «цивільного відповідача,» доповнити словами: «особи, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • У назві статті 76 після слів: «в кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

Частину другу статті 76 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

Частину третю статті 76 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

Частину четверту статті 76 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому»;

  • Частину першу статті 77 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

У пункті третьому частини першої статті 77 після слів: «в результатах кримінального» доповнити словами: «та судового»;

  • Частину першу статті 78 після слів: «у цьому ж кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

Частину другу статті 78 після слів: «у цьому ж кримінальному» доповнити словами: «та судовому»;

22) Частину першу статті 79 після слів: «брати участі в кримінальному» доповнити словами: «та судовому», після слів: «у цьому кримінальному» доповнити словами: «та судовому»;

23) частину другу статті 80 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому»;

  • частину третю статті 81 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

Частину четверту статті 81 після слів: «затягування кримінального» доповнити словами: «та судового»;

  • Частину першу статті 83 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому».

Частину другу статті 83 після слів: «перекладача до кримінального» доповнити словами: «та судового».

Частину третю статті 83 після слів: «цивільному відповідачу» доповнити словами: «особі, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • частину першу статті 84 після слів: «в кримінальному» доповнити словами: «та судовому», після слів: «для кримінального» доповнити словами: «та судового»;
  • частину першу статті 85 після слів: «у кримінальному» доповнити словами: «та судовому», після слів: «для кримінального» доповнити словами: «та судового»;
  • частину першу статті 95 викласти в такій редакції: «Показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом, особою, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», щодо відомих їм обставин у кримінальному або судовому провадженні, що мають значення для цього кримінального або судового провадження» .
  • частину першу статті 99 після слів: «під час кримінального» доповнити словами: «та судового».

Частину третю статті 99 після слів: «сторона кримінального» доповнити словами: «та судового», після слів: «здійснюється провадження,» доповнити словами: «особа, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Частину шосту статті 99 після слів: «сторона кримінального» доповнити словами: «та судового», після слів: «здійснюється провадження,» доповнити словами: «особа, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • пункт другий частини першої статті 108 викласти в такій редакції: «реквізити кримінального провадження, заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», а також відомості щодо їхніх учасників;»;
  • частину першу статті 120 після слів: «підозрюваний, обвинувачений,» доповнити словами: «особа, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;
  • частину першу статті 121 після слів: «представника потерпілого,» доповнити словами: «особи, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Частину другу статті 121 викласти в такій редакції: «Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, особи, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», вони несуть самостійно.».

Частину третю статті 121 після слів: «підозрюваний, обвинувачений,» доповнити словами: «та особа, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

  • частину другу статті 122 після слів: «здійснюється провадження» доповнити словами: «особи, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;
  • частину першу статті 134 після слів: «його представника» доповнити словами: «особи, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Частину другу статті 134 після слів: «учасників кримінального» доповнити словами: «та судового»;

  • назву статті 135 викласти в такій редакції: «Порядок здійснення  виклику в кримінальному та судовому провадженні»;
  • пункт четвертий частини першої статті 137 після слів: «(номер) кримінального» доповнити словами: «або судового»;
  • частину першу статті 139 викласти в такій редакції: «Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, особа, що звернулась до правоохоронного органу, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», були у встановленому цим Кодексом порядку викликані (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) і не з’явились без поважних причин або не повідомили про причини свого неприбуття, на них накладається грошове стягнення в розмірі:»;
  • частину першу статті 144 після слів: «учасників кримінального» доповнити словами: «та судового»;
  • статтю 214 доповнити частиною другою в такій редакції: «Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, така перевірка здійснюється слідчим, прокурором у строк не більше семи днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб, отримання документів за згодою особи, у якої вони є, витребування іншої необхідної інформації, на отримання якої не потрібно рішення суду відповідно до положень цього Кодексу.». Частини другу – восьму вважати відповідно частинами третьою – дев’ятою;
  • доповнити Кодекс статтею 2141 такого змісту: «Стаття 2141 Порядок надання документів

Керівники установ, підприємств та організацій, засобів масової інформації, а також автори заяв і повідомлень, у тому числі оприлюднених у засобах масової інформації, з метою повного та об’єктивного дослідження обставин учиненого злочину мають право добровільно надати слідчому, прокурору документи та інші матеріали, які є в них і підтверджують зроблену заяву чи повідомлення, за винятком випадків, коли конфіденційність чи таємність цих матеріалів гарантується законом.»;

41) доповнити Кодекс статтею 2142 такого змісту: «Стаття 2142 Порядок подачі заяви про вчинене кримінальне правопорушення за Законом «Про відповідальність»

  1. Заява про вчинене кримінальне правопорушення за Законом «Про прощення» – це добровільне, особисте і безпосереднє письмове звернення особи до місцевого загального суду про вчинення нею злочину в період та на території, визначених Законом «Про відповідальність».
  2. Заява про вчинене кримінальне правопорушення подається у письмовій формі та повинна бути підписана особою, від якої вона подається.
  3. Заява про вчинене кримінальне правопорушення подається разом з передбаченим Законом «Про відповідальність» проханням про прощення до канцелярії місцевого загального суду за місцем постійного чи тимчасового проживання особи, яка подає заяву, або до іншого місцевого загального суду України.
  4. В окремих випадках заява про вчинене кримінальне правопорушення разом з передбаченим Законом «Про відповідальність» проханням може бути подана через органи Національної поліції України та Служби безпеки України або через слідчого, прокурора, якщо стосовно особи розпочато досудове розслідування за тими фактами, які підпадають під дію Закону «Про відповідальність».
  5. У заяві про вчинене кримінальне правопорушення повинні міститися:
  • анкетні дані особи, яка подає заяву (прізвище, ім’я і по батькові; число, місяць та рік народження; місце народження; адреса реєстрації та місця фактичного проживання; номери телефонів для зв’язку);
  • інформація про протиправні діяння, які вчинила особа в місці та в період, які визначені Законом «Про відповідальність».
  1. У передбаченому Законом «Про відповідальність» проханні про прощення повинні міститися:
  • анкетні дані особи, яка подає прохання (прізвище, ім’я і по батькові; число, місяць та рік народження; місце народження; адреса реєстрації та місця фактичного проживання; номери телефонів для зв’язку);
  • визнання заявником своєї винуватості у скоєнні злочинів, про які він повідомив у заяві про вчинене кримінальне правопорушення, яка подається разом з проханням про прощення;
  • згода з застосуванням до заявника кримінального покарання, передбаченого Кримінальним кодексом України та Законом «Про відповідальність».
  1. При подачі заяви про вчинене кримінальне правопорушення та передбаченого Законом «Про відповідальність» прохання про прощення до органів Національної поліції України або Служби безпеки України, після проведеної перевірки, за відсутності підстав до внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, заява разом з проханням та матеріалами перевірки, після винесення постанови про відмову в реєстрації, не пізніше трьох днів направляються до місцевого загального суду, за місцем знаходження правоохоронного органу, для розгляду по суті.
  2. Якщо заява про вчинене кримінальне правопорушення та передбачене Законом «Про відповідальність» прохання подані слідчому, прокурору в ході провадження досудового розслідування до пред’явлення особі підозри, за наявності підстав для її розгляду судом за Законом «Про прощення», кримінальне провадження закривається, і заява разом з проханням про прощення та матеріалами досудового розслідування, не пізніше трьох днів, направляються до місцевого загального суду за місцем знаходження органу досудового розслідування.
  3. Співробітник канцелярії місцевого загального суду, до якого подана заява про вчинене кримінальне правопорушення та передбачене Законом «Про відповідальність» прохання, повинен пересвідчитись в особі заявника, зареєструвати документи у відповідному реєстрі заяв та прохань, поданих за Законом «Про прощення», та надати заявникові письмову довідку про прийняття цих документів з обов’язковою вказівкою дати та номера їхньої реєстрації.
  4. При надходженні до суду заяви про вчинене кримінальне правопорушення та передбаченого Законом «Про відповідальність» прохання про прощення від органу Національної поліції, Служби безпеки України та прокурора заява та прохання про прощення реєструються у відповідному реєстрі заяв та прохань, поданих за Законом «Про прощення», а заявникові направляється за місцем проживання письмова довідка про прийняття цих документів із датою та номером їхньої реєстрації.
  5. При прийнятті заяви про вчинене кримінальне правопорушення та передбаченого Законом «Про відповідальність» прохання про прощення повинні також дотримуватись інші вимоги, передбачені Законом «Про відповідальність».»;
  • Доповнити Кодекс статтею 2143 такого змісту: «Стаття 2143 Підстави для відмови від внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань

Заява або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення не підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, якщо є достатньо обґрунтована інформація про те, що:

  • не було події кримінального правопорушення;
  • діяння не містить складу кримінального правопорушення;
  • відсутня заява потерпілого, коли провадження може бути порушено не інакше як за його заявою;
  • за фактом, про який надійшла інформація, є вирок суду, що набрав законної сили;
  • за фактом, про який надійшла інформація, є заява або повідомлення, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
  • діяння, вчинені особою, підпадають під дію Закону «Про відповідальність», і проведення в цих випадках досудового розслідування не потрібне;
  • діяння, вчинене особою, яка до внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань померла, крім випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого за клопотанням його близьких родичів.»;

43) доповнити Кодекс статтею 2144 такого змісту: «Стаття 2144 Порядок відмови від внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань

  1. За відсутності підстав та приводів для внесення заяви чи повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий або прокурор виносить постанову про відмову в реєстрації.
  2. Копія постанови вручається громадянину або юридичній особі, від імені якої надійшла заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення, і особам, інтересів яких вона стосується.
  3. Якщо заява або повідомлення, що надійшли, містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного правопорушення, слідчий, прокурор, відмовивши в реєстрації, направляє копію заяви або повідомлення та постанови про відмову від внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до органу чи службовій особі, які мають право накласти на винного адміністративне чи дисциплінарне стягнення.»;

44) Доповнити Кодекс статтею 2145 такого змісту: «Стаття 2145 Оскарження постанови про відмову від внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань

  1. Постанова про відмову від внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, або їхніми представниками в суді.
  2. Порядок та строки оскарження постанови, передбачені статтями 303 та 304 цього Кодексу.»;

45) доповнити статтю 276 частиною третьою та викласти її в такій редакції: «3. За наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального порушення, за яке передбачено покарання, визначене Законом «Про відповідальність», підозра не повідомляється у разі, якщо особа, до її повідомлення, звернулась до слідчого, прокурора з проханням про прощення до суду про застосування до неї процедури, передбаченої Законом «Про відповідальність»». Відповідно частину третю статті вважати частиною четвертою.

46) частину першу статті 284 доповнити пунктом 21 такого змісту: «21) вчинені особою діяння розглядаються відповідно до порядку, визначеного Законом «Про відповідальність»;».

В абзаці другому частини четвертої статті 284 після слів: «передбачених пунктами 1,2,» доповнити цифрою «21»;

47) частину першу статті 303 доповнити пунктом 11 такого змісту: «11) рішення слідчого, прокурора про відмову від внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються;»;

48) абзаци четвертий та п’ятий пункту першого частини першої статті 372 викласти в такій редакції: «найменування (номери) кримінального провадження та судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»;

прізвища, імені та по батькові підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;».

Частину першу статті 372 доповнити пунктом 21 такого змісту: «21) мотивувальної частини для заяв, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність» із зазначенням:

суті питання, що вирішується ухвалою;

встановлених судом обставин із посиланням на заяву та наданих до неї матеріалів, а також мотивів неврахування або врахування викладених у заяві обставин;

мотивів, із яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;»;

49) пункт третій частини другої статті 374 викласти в такій редакції: «3) найменування (номер) кримінального провадження та судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»;».

Пункт четвертий частини другої статті 374 викласти в такій редакції: «4) прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого, особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про вищевказаних осіб, що мають значення для справи;».

Частину третю статті 374 доповнити пунктом 21 в такій редакції: «21) у разі визнання особи винуватою при розгляді заяви, поданої відповідно до Закону «Про відповідальність»:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;

статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається особа, що подала заяву відповідно до Закону «Про відповідальність»;

встановлених судом обставин із посиланням на заяву та наданих до неї матеріалів, а також мотивів неврахування або врахування викладених у заяві обставин;

обставини, які пом’якшують покарання;

мотиви призначення покарання;

мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.».

Абзаци перший та другий пункту другого частини четвертої статті 374 викласти в такій редакції: «2) у разі визнання особи винуватою: прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого, особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», рішення про визнання його винуватим у пред’явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

покарання, призначене по кожному з обвинувачень або фактів вчинення кримінальних правопорушень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом;».

Абзац 16 пункту другого частини четвертої статті 374 викласти в такій редакції: «Якщо обвинувачений, особа, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про прощення», визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.»;

50) частину третю статті 376 після слів: «головуючий роз’яснює обвинуваченому,» доповнити словами: «особі, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Частину четверту статті 376 викласти в такій редакції: «Якщо обвинувачений, особа, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не володіють державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз’яснює їм зміст резолютивної частини судового рішення. Копія вироку рідною мовою обвинуваченого, особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до спеціального Закону, або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому, особі, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Частину шосту статті 376 після слів: «проголошення вручається обвинуваченому,» доповнити словами: «особі, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

51) параграф перший глави 30 викласти в такій редакції: «Спрощене провадження щодо кримінальних проступків та заяв, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»»;

52) доповнити Кодекс статтею 3811 такого змісту: «Стаття 3811 Загальні положення спрощеного провадження щодо заяв, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»

  1. Суд має право розглянути подані заяву про вчинене кримінальне правопорушення та передбачене Законом «Про відповідальність» прохання  про прощення в судовому засіданні в присутності учасників судового провадження у спрощеному провадженні.
  2. Спрощене судове провадження щодо заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання про прощення, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.» .

53) доповнити Кодекс статтею 3821 такого змісту: «Стаття 3821 Розгляд заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання, поданих відповідно до Закону «Про прощенняПро відповідальність», у спрощеному провадженні

  1. Суд у п’ятиденний строк від дня отримання заяви про вчинене кримінальне правопорушення та прохання, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», а в окремих випадках доданих до них матеріалів перевірки або матеріалів досудового розслідування, вивчає усі матеріали та викладені в них обставини і призначає дату судового засідання, про що повідомляються прокурор, особа, що подала заяву та прохання про прощення, та її захисники.
  2. Розгляд матеріалів у судовому засіданні проводиться відповідно до порядку, передбаченому цим Кодексом.
  3. У разі наявності передбачених Законом «Про відповідальність» підстав суд виносить ухвалу, яка повинна відповідати загальним вимогам до ухвали суду.
  4. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються обставини, вказані заявником і підтверджені в ході судового засідання, які не оспорюються учасниками судового провадження.
  5. Копія вироку або ухвали, за результатами розгляду заяви та прохання, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність» не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
  6. Копії вироку, за результатами розгляду заяви та прохання, після вступу в законну силу, направляються до Генеральної прокуратури України для врахування досліджених вироком кримінальних правопорушень у Єдиному реєстрі досудових розслідувань та до Державного реєстру виборців.
  7. Вирок або ухвала за результатами розгляду заяви та прохання, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», можуть бути оскаржені в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.» .

54) пункт перший частини першої статті 393 викласти в такій редакції: «1) обвинувачений, особа, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», стосовно яких ухвалено обвинувальний вирок, їхній законний представник чи захисник – у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»;».

Пункт третій частини першої статті 393 викласти в такій редакції: «підозрюваний, обвинувачений, особа, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», їхній законний представник чи захисник;»;

55) доповнити частиною п’ятою статтю 394 такого змісту: «5. Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвалені за результатами спрощеного провадження щодо розгляду заяви та прохання, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність», можуть бути оскаржені в апеляційному порядку лише в разі невідповідності прийнятого судом рішення визначеним у Законі «Про відповідальність» критеріям, які повинні бути враховані при визначенні покарання.»;

56) абзаци четвертий та п’ятий пункту першого частини першої статті 419 викласти в такій редакції: «найменування (номери) кримінального провадження та судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»;

прізвища, імені та по батькові підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;»;

57) назву статті 421 викласти в такій редакції: «Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого або особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність»».

Частину першу статті 421 викласти в такій редакції: «Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого або особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого чи особи, яка звернулась до правоохоронних органів, слідчого, прокурора та суду відповідно до Закону «Про відповідальність», лише в разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.»;

58) Абзац четвертий пункту першого частини першої статті 442 викласти в такій редакції: «найменування (номери) кримінального провадження та судового провадження щодо розгляду матеріалів, поданих відповідно до Закону «Про відповідальність»;».

 

Всеукраїнський громадський рух

«Сила права»




«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 28 жовтня – 2 листопада 2019

«Сила права»: юридичний фронт. Зведення за тиждень 21 – 26 жовтня 2019

«Сила права» відсудила в Росії ще 180 тисяч євро на користь родин загиблих